Конотоп.City продовжує знайомити читачів з твором Руслана Горового «Конотоп земля легенд». Це своєрідний роман з коротких історій про різних людей і різні життєві ситуації. Щотижня презентуємо одну історію.
Публікується зі збереженням авторської орфографії.
***
Жив у Конотопі Стас. Такий був мамзій що всього боявся. І змій і собак і висоти і печер і даже темряви. І от якось гуляв він з однією Іркою з Кандибини і її батьки бачать шо вроді в молодих все серйозно і кажуть поїхали з нами на море. На машині, но в палатці бо ми все життя їздим як вільні люди або як кажуть дікарі.
Ну Стас і поїхав. В Кароліна-Бугаз. Поставили палатки на дикому пляжі біля двох недостооєних санаторіїв здоровенних. Ну всі діла, гуляли, купалися, життя дике яке?
І значить Стас шось до Ірки якось поліз там зажиматися чи в труси рукою непонятно, а тут саме батьки десь поруч і вона псіханула напоказі гавкнула. Ну Стас шо зробить? Батьки ж її поруч. Псіханув і пішов в ніч. Зайшов в село, знайшов якихось пацанів, нажрався в какашку. Ні й пішов назад дл палаток.
Потім провал, прокидається зрання бачить над собою небо від краю до краю. Повернув голову в бік бачить обрій і море. Тик-мик, а виявилося лежить він на самій верхотурі недостроя поверхів дев’ять на плиті шо тіпа балкон. І без всякої огорожі. І ноги вже в повітрі висять. Якби вночі на бік перевернувся то полетів би вниз як цеглина. Її повз він від краю, руки-ноги трусяться, давай вниз спускатися, а там де прольотів немає, де всякі технічні дірки.
Вопщім як він вночі не вбився — непонятно. Вопщім поки вниз спустився чуть не вмер, пішов в палатки, а там вже войдот, загубили ж. А він мовчки зібрав рюкзак і пішов від них. Ще три дні ночував в тому недострої, купався в морі, їв мідій, запливав за буйки вопщім в усіх можливих смислах.
А як потім повернувся в Конотоп то вже зовсім іншою людиною. Нічого не боявся, як відрізало. І в армію пішов в десантуру.
***
Придбати цю та інші книги Руслана Горового можна у видавництві «ТаТиШо»
