Керівник благодійного фонду: «У ступорі, коли кажуть, що проблеми дітей — не на часі»

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Конотоп.City поспілкувався з керівником фонду «Крила Надії» Валерією Рошкован про важливість благодійних заходів, фейкових благодійників та байдужість деяких посадовців.

Також говорили про основні програми фонду, труднощі у роботі благодійника та куди потрібно звертатись, якщо хочеш допомогти.

— Розкажіть детальніше про організацію. Чому вирішили створити її, чим займаєтеся і яку мету поставили перед собою?

— Організацію офіційно зареєстрували три роки тому. Але благодійністю з чоловіком [Андрієм Рошкованом — ред.] займаємося давно. Коли власних ресурсів вже не вистачало, вирішили проводити благодійні заходи і акції. Тоді зіткнулися з тим, що людині, як фізичній особі, складно щось влаштувати — краще мати зареєстровану організацію. З'явилася ідея створити благодійний фонд, щоб мати більше можливостей. Перш за все ми допомагаємо в лікуванні важкохворих дітей, сплачуємо курси спеціальних реабілітацій та рахунки за операції.

Наша мета? Для мене — щоб в Україні з'явилася нормальна страхова медицина. Тоді людині не потрібно буде бігати по рідним, друзям і благодійним фондам, щоб зібрати необхідні гроші на лікування. Напевно, це кінцева мета всіх українських благодійних фондів — відійти від адресної допомоги і займатися класичним меценатством. Підтримувати талановитих дітей, молодь.

— Розкажіть про основні програми і проекти.

Фонд працює за трьома основними програмами. Перша — «З теплом душі». Ми допомагаємо речами, засобами особистої гігієни та іншим. Це для сімей, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. Допомагаємо через Центр соціальних служб, а іноді — самостійно, коли до нас звертаються.

Друга програма — «Під крилом метелика». За нею зараз працюємо в основному з Іриною Загорною [хворіє на бульозний епідермоліз, цю недугу ще називають «хворобою метелика» — ред.]. Програма для дітей і підлітків з дуже рідкісними захворюваннями.

Допомагаємо їм не стільки фінансово, скільки в реалізації і розкритті їх особистостей. Так вони відчувають, що потрібні цьому світу

З Іриною ми проводили виставки її фоторобіт, видавали альбоми, влаштовуємо благодійні аукціони.

Ще одна програма — «Крок». Збираємо кошти на реабілітацію дітей з ДЦП. Переважно це адресні збори. Так набагато простіше, тому що видно одразу, для кого ми збираємо гроші. Коли люди бачать конкретну дитину, конкретну проблему, більше бажаючих допомогти.

Також намагаємося залучати гроші не на відкритих зборах. Є сім'ї, які соромляться або просто не хочуть, щоб про їхні проблеми знали. Вони просять про допомогу, але не бажають публічного розголосу. Ми поважаємо їхнє прохання, але для анонімних підопічних значно складніше збирати кошти. Саме тому намагаємося влаштовувати різні благодійні акції.

— Чому важливо робити благодійні заходи? Зустрічаються думки, що це піар і краще кошти, витрачені на організацію активностей, роздати тим, хто цього потребує.

— Піар — це разовий захід. Ми працюємо постійно, намагаємося робити щось корисне. У нашому суспільстві, на жаль, відсутня культура благодійності. Чому так відбувається — філософське питання, говорити про це можна довго. Благодійними акціями ми хочемо трошки розворушити суспільство. Показати, що навколо є люди, які потребують допомоги, причому не завжди матеріальної. А ще благодійність полягає у тому, щоб не завдавати шкоди.

Часто людям не вистачає уваги, не хочеться залишатися один на один зі своїми проблемами. Благодійна допомога — це не тільки гроші.

Нещодавно ми проводили благодійний розпродаж. Багатьом довелося пояснювати, хто ми і для чого це робимо. Деякі люди приходили, почувши лише слово «розпродаж». Вони думали, що тут куплять собі речі за низькими цінами. Ми пояснювали, що таким чином допомагаємо дітям, котрим потрібні великі суми грошей на реабілітацію. Але, на жаль, були й ті, які цього не розуміли — і просто мовчки йшли.

Благодійний розпродаж Вікторія Караван

Коли я проводила перший благодійний розпродаж, було набагато більше нерозуміючих людей. Тоді вдалося виручити лише 1400 гривень. Це за два дні кропіткої роботи цілої команди. Витратили дуже багато сил і часу, причому не тільки своїх. Але минув час, і вже на цьому розпродажу зібрали 6100 гривень. Дехто з волонтерів засмутився — очікували зібрати більше грошей. Я навпаки зраділа. Є динаміка, люди прокидаються.

— З якими складнощами в роботі стикалися? Що вибиває з колії найбільше, а що навпаки — загартовує на боротьбу?

— Мене надихають мої підопічні. Коли бачу очі дитини, якій ми змогли допомогти з важкою операцією на серці, коли бачу, як вона бігає, зростає — це немов насичує неймовірно великою життєвою енергією.

Коли бачу очі Ірини Загорної, яка отримує приз, це теж мотивує. Я бачу, що її життя наповнюється радісними емоціями, такі ж емоції наповнюють і мене.

Коли бачу дитину з ДЦП, яка до нас приїхала на інвалідному візку, а тепер може ходити — це дуже надихає працювати далі.

А ось опускалися руки, коли спілкувалася з деякими чиновниками. Коли від людини не потрібно було великих витрат часу, сил і навіть грошей, а просто потрібна небайдужість. А вона цю байдужість проявляє.

Одразу впадаю у ступор. Мене дратує фраза «не на часі», а чути її доводилось. Коли говорять, що здоров'я і проблеми дітей не актуальні — у людини зламані якісь моральні принципи.

— Ви особисто спілкуєтеся з підопічними дітьми?

— З початку роботи фонду мені казали, що я швидко перегорю, якщо буду пропускати кожну історію через себе. Що у мене не вистачить життєвих ресурсів, що це дуже важко.

З Іриною Загорною на відкритті персональної фотовиставки Facebook / Ірина Загорна

Так, це дуже важко. Я, як і будь-яка інша жінка, буває плачу. Але якщо ти займаєшся благодійністю і не пропускаєш історії через себе, дистанціюєшся від підопічних, то, напевно, ти трохи не тим займаєшся. Складно залучити допомогу для дитини, якщо ти сам не відчув її проблем.

— Поруч з магазинами часто збирають пожертви для дітей. Як перевірити, чесні це люди чи ні?

— Багатьом простіше кинути в ящик 10 гривень і відчути себе хорошою людиною, ніж задатися питанням: «А кому я кидаю ці гроші?» Так казати — грубо, але це правда.

На жаль, багато хто не знає законів, прав і обов'язків. Якщо ми віддаємо гроші, то маємо право вимагати відзвітувати за них. Який звіт можна отримати від людини зі скринькою, яка збирає гроші на благодійність? Ви навіть не зможете дізнатися, яку суму вона збирає за день і яка частина від цих коштів дістанеться дитині.

Два роки тому волонтери збирали гроші біля «Еко-Маркету». Вони були дуже зухвалі, грубили. Вже за їх реакцією на запитання можна зрозуміти, дійсно вони займаються благодійністю чи ні. Ми пішли далі у цій справі — загуглили назву організації і знайшли кримінальні справи, негативні відгуки. Далі звернулися з цією інформацією до деяких посадовців, але ніхто належним чином не відреагував. Звертались до поліцейських, але вони лише перевіряли документи, більше нічого не могли зробити.

Вдалося «позбутися волонтерів» своїми силами — доставали їх питаннями, кожен день підходили, фотографували. Не витримали і поїхали. Вони брали фотографії сторонньої дитини, і збирали на неї гроші. Сім'я про це навіть не знала.

Раніше ми теж намагалися ставити ящики для зборів, але швидко пішли від цієї ідеї. Ми не хочемо, щоб нас асоціювали з аферистами, яких дуже багато. У магазинах міста близько 60% скриньок для пожертвувань — фейкові. Я намагалася пояснювати підприємцям, що це може бути брехнею. Немає контролю за подібними грошовими оборотами, тому перевірити, що хоча б частина грошей піде за адресою, неможливо. Але мені відповідали, що не можуть відмовити, адже біда може бути реальною.

— А куди тоді йти, якщо хочеш допомогти комусь?

— Почнемо з найпростішого. У міськраді є центр соціальних служб для дітей та молоді. Також у місті працює благодійний фонд «Серця любові». Якщо є бажання допомогти, ви можете йти туди. Там працюють дуже чесні і сумлінні люди.

Можете звернутися до нашого фонду. Навіть якщо не хочете передавати допомогу через нас, ми надамо інформацію про тих, хто її потребує. Наш фонд знаходиться в приміщенні компанії «Зурбаган» на Євгена Коновальця, 4. Є сайт і офіційна сторінка у Facebook, де можна знайти всю інформацію про нас.

Ми всіх підопічних заздалегідь попереджаємо, що у нас все відкрито, що ми за першим проханням надаємо всі документи. Також просимо їх звітувати за витрачені кошти. Було й таке, що нас намагалися обдурити. Важливо, щоб допомога приходила саме тим, хто її потребує.

І ми щиро вдячні усім, хто знайшов час і можливість допомагати. 

 

Фото на головній: Facebook / Валерія Рошкован

Медіакіт сайту/ціни на рекламу
Коментарі:

Останні новини