Тату-майстер Сергій Мелентьєв — про забаганки конотопців та модні тренди

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

На Конотоп.City стартує нова рубрика, в якій конотопці діляться особливостями своєї професії. Герой першої статті — тату-майстер Сергій Мелентьєв. Він розповів про пенсіонерів з татуюванням, модні тренди та мистецтво.

 Instagram / Сергій Мелентьєв

Про те, як хобі стало професією

Все почалось з малювання. Я був двієчником, і замість писанини у конспектах мені більше подобалося малювати. Те, що захоплення знайшло продовження в татуюванні — скоріше випадковість. Талант до малювання ще не означає, що ти можеш стати майстром тату. Раніше мені казали, що варто спробувати себе у ролі татуювальника. Тоді я відкидав цю ідею через друга, який вже займався татуюванням. Дивився на його роботу і розумів, що сидіти над чимось по кілька годин не хочу.

Моя думка змінилася, коли зробив перше татуювання знайомому. Добре його пам’ятаю.  Мав набити контур логотипу «Amatory» [музичний металкор гурт — ред.]. І ось з того моменту з’явилось розуміння, що я можу робити татуювання не гірше за тих, хто займається цим давно. Через короткий проміжок часу виявилось — можу і краще.

 Instagram / Сергій Мелентьєв

Спочатку бив переважно те, що пропонували. Проте, й за все підряд не брався. Можна малювати добре, але рівень малюнка і татуювання дуже відрізнятиметься. Шкіра — не папір, вона веде себе зовсім інакше.

Професійно почав займатися татуюванням чотири роки тому. Приблизно тоді хобі перетворилось на повноцінну роботу. Все, що було раніше — шлях до більш-менш професійних робіт. Спочатку думав, що буду рахувати скільки тату зробив, але зараз можу тільки сказати, що їх понад 500.

Тепер я не відчуваю час, коли працюю над татуюванням. Хоча бувають роботи, коли хочеться швидше закінчити. Найдовший сеанс, який я пригадую, тривав близько 16 годин.

Про клієнтів та модні тренди

У нас народ дуже дивний. Багато людей, які приходили до мене бити якусь дрібницю, захоплюються великими класними кольоровими або чорно-білими проектами. Але такі люди найчастіше говорять: «Так, мені подобається, але я б собі цього ніколи не зробив». Мовляв, на комусь це бачити класно, а собі я зроблю якусь дурню, яка буде мене дратувати все життя.

 Instagram / Сергій Мелентьєв

Вистачає й просто «непробивних» людей, які приходять за черговим знаком нескінченності, короною, крильцями, пір'ячком тощо. Я пропоную бодай щось змінити в ескізі, адже навіть ці корони-крила можна зробити класно, а не як у сотнень інших. Якщо людина проти — з такими не працюю.

Багато хто сприймає татуювання, як данину моді. Це величезна помилка. Все одно що вважати даниною моді, наприклад, релігію

Татуювання існують більш як п'ять тисяч років, жодна мода стільки не проживе. Може змінюватися ставлення до стилів та сюжетів татуювання — щось було модним, щось зараз набирає популярність. Забуте може повернуться у симбіозі з новим стилем. Ось візьмемо «Trible» — цей напрям вже давно себе віджив, але все ще може повернуться.

 Instagram / Сергій Мелентьєв

Складно передбачити, що може стати модним. Багато залежить від сприйняття людей — що вони бачать у стрічках соціальних мереж.

Велике значення має регіон. В Україні дуже дике ставлення до татуювання. Все ще відчувається вплив «совка». Можна прослідкувати, як люди поступово звільняються від нього. Наприклад, у 90-ті роки робили тату в основному на грудях, щоб можна було приховати. У нульові — передпліччя та ікри, з 2010 року — у першу чергу почали забивати кисті рук і шию, щоб в куртці їх було видно. Десь з літа 2017 роки до мене почали приходити хлопці, які перші татуювання хочуть робити на обличчі, щоб навіть взимку всі бачили й думали, що ти «закатаний» повністю.

Instagram / Сергій Мелентьєв
Instagram / Сергій Мелентьєв
Instagram / Сергій Мелентьєв
 

Я працював у Польщі, і там зовсім інше ставлення до татуювання. Для них — це норма, як родима пляма. Багато забитих дикими «портаками» [невдалими, неякісними татуювання — ред.], але вони себе нормально з ними відчувають. За три місяці 20% моїх клієнтів були пенсіонерами. Приходила бабуся робити портрет кота. Інша жінка, теж близько 50-ти років, була вся у собачих і котячих лапках. Вона через все життя несе ці лапки і хотіла зробити ще одні.

Найстаршому, хто забивався у мене у Конотопі, було близько 50-ти років. Частіше приходять 20-35-річні. Перше, що їх цікавить — чому я без татух, чи буде їм боляче і скільки тату загоюється. І одне з найбезглуздіших — чому так довго вживати алкоголь не можна? [три дні до і три дні після сеансу не можна пити спиртне — ред.] Цікаво, що 70% клієнтів, які запитують про алкоголь — це дівчата.

Про мистецтво в татуюванні та улюблений стиль

Татуювання — це мистецтво. Я не про ті картинки з інтернету, які повторюються постійно на комусь. Мистецтво — якщо там є душа художника і робота в одному екземплярі, максимум у двох.

Є багато майстрів, які вивели татуювання за межі. Тобто до них навіть ніхто не думав, що можна так робити. Саме тому татуювання — мистецтво.

Те, що найчастіше зустрічається у нас, це не мистецтво, а ксерокопія якихось класних робіт

Серед стилів найбільше люблю «японський». Не знаю за що, не знаю чому, просто подобається. А так конкретно, щоб я зупинився на якомусь одному стилі — такого немає. Також слідкую за роботами Олександра Харциза, який дуже круто працює в чб [класичне чорно-біле татуювання — ред.]. Він дуже тонко відчуває те, як буде виглядати вже загоєне татуювання. Якщо брати нью-скул — це Денис Мелешко. Подобається, як він підбирає кольорову гаму.

Про значення татуювань

Татуювання давним-давно втратило своє смислове навантаження. Люди з пострадянського простору досі до цього не звикли. Скажімо так, смислове навантаження несуть традиційні вишиванки, знаки або щось, що дійсно більше нічого іншого не може означати.

Коли татуювання стало ближче до мистецтва, воно втратило свої «зонівські» значення

Зараз тигр — це просто тигр, янгол — це янгол. Усе. Це просто те, що ти хочеш зробити. У кожного є свої принципи та ідеї, які він хоче бачити на своєму тілі — і це нікого іншого не стосується.

Про те, чому тату-майстер без тату

Зараз у мене тільки одне татуювання. Це через моє особисте бачення. Поясню: якщо збираєшся робити, наприклад, тату на передпліччі, значить ти вже повинен продумати всю руку повністю, що ти будеш набивати далі. А ось так от шматочками забиватися — це не мій підхід. Тому збираюсь забивати собі одразу шию і груди одним проектом.

Instagram / Сергій Мелентьєв
Instagram / Сергій Мелентьєв
Instagram / Сергій Мелентьєв
 

Татуювання  мають перегукуватися між собою — так говорить мій досвід. Люди, які приходять за першою тату, щоб не говорили під час сеансу, вони все одно прийдуть удруге і будуть забиватися далі.

Найскладніше переступити цей поріг «чистої шкіри». Після нього — плюс-мінус одне татуювання вже нічого не вирішує

Людина носитиме татуювання все життя. Отже, воно повинно виглядати нехай не ідеально, але гармонійно вписаним. Люди часто забувають, що в житті багато тимчасового, а татуювання з тобою залишиться назавжди. Тому потрібно ставитися серйозно до майстра і вибору малюнка. І якщо майстер радить зробити тату в іншому місці чи змінити малюнок, краще дослухатись до його поради.

Коли люди бачать тату, то в першу чергу вони бачать роботу майстра, а вже потім починають сприймати людину разом з татуюванням. І для майстра будь-яке повторення, будь-яка невдала робота — це мінус до карми.

Фото на головінй: Instagram / Сергій Мелентьєв

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Останні новини