Наталья Ряднова почала займатись танцями вже у дорослому віці, а викладати – після народження дітей. Вона єдина, хто викладає східні танці у Конотопі.
– Коли ти почала танцювати? Що стало поштовхом?
– Я взагалі не займалась танцями в дитинстві. Але завжди була дуже активна та рухлива, на дискотеки ходила не для того, щоб «побухати» або познайомитись, а тільки для того, щоб потанцювати від душі.
Багато працювала у ресторанній сфері, аж поки не побачила в шоу «Україна має талант» Аллу Кушнір. І це повністю змінило мою точку зору.
Так збіглося, що я тоді працювала у Києві в ресторані на Хрещатику. У журналі на роботі побачила, що зовсім поруч відкривається школа танців, де викладачкою була Алла Кушнір. Відірвала швиденько з того журналу флаєр на безкоштовне пробне заняття та пішла навчатись. Навчання тривало два роки, поки Кушнір не перестала викладати.
Фото з особистого архіву Наталії
– А що було далі?
– Якийсь час я не танцювала. Намагалась «знайти себе», шукала цікаву роботу, а потім поїхала за кордон. Танцювати. Спочатку це було сім місяців у Китаї, де танцювала у різних напрямках. Потім Туреччина та Ліван, де були тільки східні танці, потім знов Китай. Повернулась у Конотоп до хлопця, завагітніла, народила дитину і вже не думала займатись танцями.
Однак мене запросили виступити на весіллі, ювілеї, ті хто знав, що я танцюю. Тоді почала готуватись, продумувати номери, пошила другий костюм. І якось мене непомітно затягнуло.
Фото з особистого архіву Наталії
– Але як справа дійшла до викладання танців?
– Мене почали питати, де я вчилась танцювати, де у Конотопі можна навчитись східних танців. І виявилось, що ніде. Довелось замислитись: я все життя танцюю, більше нічого не вмію як танцювати, жити не можу без танцю. І от тільки-тільки все підготувала, організувала, як дізналась, що знов вагітна.
Отже, пішла в декрет, народила другу дитину, але вже точно знала, чим буду займатися – танцями. Після декрету були фестивалі, викладання, карантин. Наразі викладаю щодня, веду дві групи у «Зоряному» та «АВС». Хотіла поїхати в Індію, до Боллівуду. Уже пройшла кастинг, але не змогла, нажаль, поїхати.
– Що складніше: танцювати чи викладати?
– Між виступами та викладанням – величезна різниця. Адреналін від виступу немає з чим порівняти. Коли люди не можуть знайти слів, щоб виразити свої емоції від твого танцю. Викладаю з жовтня 2019 року і це виявилось дуже складно, продовжую цьому навчатися. Спочатку не розуміла, як люди не можуть зробити простих рухів. Але з часом зрозуміла, що це складно, навчилась знаходити слова, якими можна пояснити.
Східними танцями приходять займатись дуже різні люди: за віком, статурою та навіть за відношенням до танців. Комусь хочеться танцювати для душі, а хтось хоче професійного рівня. Бабуся приходить з онучкою, а мама із донькою. Доводиться балансувати та підлаштовуватись.
У східних танцях багато незвичних та складних для нас рухів животом, сильно втомлюються руки та коліна. Не всі витримують такі навантаження, але більшість залишаються. Хтось танцює, щоб розслабитись та отримати кайф, а хтось дуже старається, щоб танцювати ідеально.
Тут нічого не залежить від віку, ваги, фігури – потрібна лише пластичність та бажання. Східні танці вважаються найкориснішими для жіночого здоров'я.
Фото з особистого архіву Наталії
Мої хлопці (Ваня, 4,5 роки та Олег, 2,7 років) танцюють зі мною вдома. Я би хотіла віддати їх на танці, але чоловік поки проти. На якийсь хіп-хоп або брейк-денс. Зараз таких танців немає, але може будуть. У нас таке місто, в якому постійно щось з’являється нове. Я бачу у Конотопі багато талановитих людей. В мене є подруга, яка робить неймовірної краси ляльок, а кума, Олена Лебедева, вручну шиє мої східні костюми і, при цьому, вона не ходить, їздить у інвалідному візку.
