П’ять років тому я вимушено переїхав у Конотоп з Луганщини. До цього часу жодного разу не був у цьому місті. Настав час, коли хочу поділитися, що у Конотопі мені подобається, а що навпаки — дратує та засмучує.
Одразу зазначу, що усе написане — моя суб’єктивна думка. Я не є, і не хочу бути, суддею чи експертом. Тим більше, не хочу нікого образити. Ділюся з вами лише власним досвідом та світосприйняттям. Народився й виріс у місті Красний Луч на Луганщині, впродовж шести років мешкав у Луганську, тому є з чим порівнювати.
Чому Конотоп крутий
Тут можна пити воду з-під крана. І це відносно безпечно. У Красному Лучі, нині Хрустальному, воду з-під крану пити не рекомендують навіть після кип'ятіння. Місцеві жартують, що у ній зібрана вся таблиця Менделєєва. Питну воду продають на розлив, а кожна родина вдома має кілька шестилітрових пластикових пляшок. У Луганську — така сама історія, але там хоча б вода постійно є. У Красному Лучі існує графік, коли подають воду, це кілька годин на добу.
Дуже смачний хліб. Я обожнюю іноді куштувати його навіть без нічого. Особливо це стосується бездріжджового хліба, який випікають одразу кілька місцевих підприємств. Він набагато смачніший за той, що куштував вдома. У Луганську він нагадував солому, сильно кришився та швидко пліснявів.
Чудова екологія. Поряд річка, ліс. Можна побачити зубрів, взяти участь у кількаденному сплаві та навіть просто рибалити чи збирати гриби. Тут чисте повітря, немає териконів та великих заводів. Хтось скаже, що заводи — це добре, адже вони дають робочі місця. Лише зазначу, що тривалість життя на Донбасі є найнижчою в Україні.
Компактність та розташування. Місто за розмірами невелике. З центру до будь-якої точки можна дійти пішки за пів години. Є навіть такі маршрути, коли пішки дістатися буде швидше, ніж автобусом, наприклад з «Житломасиву» на «Сім Вітрів». На автобусі чи трамваї майже не їжджу. У Конотопі великий залізничний вузол й дуже багато потягів курсують до столиці. Три години — і ти у Києві. Комфортно їздити, щоб погуляти або скупитися.
Низькі ціни на оренду житла. До війни, ще був долар по 8 гривень, я винаймав будиночок у Луганську разом з двома друзями. Кожен платив третину від місячної орендної плати — і навіть вона була вищою, ніж потрібно, щоб самостійно винаймати квартиру у Конотопі у 2019 році. За п’ять років змінив чотири квартири, ніколи не платив більше 600 гривень на місяць.
Чому іноді хочеться поїхати з міста
Великий відсоток пасивних (байдужих) людей. З впевненістю пишу про це, бо влаштовував кілька заходів, конкурсів та ініціатив. Зазвичай є схвалення у соцмережах, але реальні кроки у відповідь роблять одиниці. Останній приклад — ми запрошували містян на прибирання. Лайків було багато, але у зазначений час ніхто не прийшов. Тоді наша невеличка команда з Конотоп.City та кол-центру eCall зібрала майже 40 великих мішки сміття. Вже мовчу про важливі теми чи заходи, якими більшість просто не цікавиться.
Відсутність інфраструктури. Доріг немає. Громадський транспорт не виконує графік руху. У місті немає нормального басейну, кінотеатр з’явився зовсім нещодавно. Тут немає коворкінгів чи опенспейсів. Кількість готелів можна перерахувати на пальцях однієї руки, а з нормальними умовами — ще менше. Парки обіцяли ремонтувати, але не ремонтують, вони в жахливому стані.
Ціни у кафе та якість обслуговування. Ціни непомірно високі. Чомусь, піца у Неаполі коштує навіть дешевше за піцу у конотопських закладах. Якість страв при цьому теж відрізняється не на користь Конотопа. При цьому у більшості кафе тобі або нагрублять, або принесуть брудний посуд. Якщо підсумувати цей та попередній абзац, привезти сюди делегацію з іншого міста чи країни соромно. Людям нічого показати, нікуди відвезти.
Лікуватись (ефективно), одягатись (у якісне і недорого), розважатись — у велике місто. Бракує якісних загальноміських заходів. Я розумію, що організовувати їх дуже складно, адже редакція Конотоп.City нещодавно влаштовувала один такий — битву шашликів. Декілька нічних клубів, декілька кафе та кінотеатр — все. Молоді цього замало.
Це, мабуть, головне, на чому я хотів би акцентувати увагу. Можете висловити свою точку зору у коментарях.
