Мало хто знає, що «Будиночки Шумахер» або база «Підкова» в Таранському будувалися дистанційно з Німеччини. Підприємиця Олена Шумахер розповідає, як через бідність довелося тікати з країни та п’ять років не бачити рідних. Повернувшись, створила бізнес у Таранському та вкладає туди всю себе, адже це її «маленьке королівство».
Створила власну косметологію в Гамбурзі
— Під час розпаду радянського союзу, моя сім’я була в бідності. Щоб забезпечити сім’ю, довелося їхати на заробітки до Німеччини.
Мої знайомі з Конотопу їхали, щоб заробити та поїхати назад. У мене була інша ціль — рухатися далі та лишитися в Гамбурзі. Врешті, якщо зароблю лише тисячу євро, мені це надовго не допоможе.
Щоб протриматися, розвивалася та вчила німецьку мову. Коли прийшов час обирати професію, вибір зупинився на косметології. Щоб оплатити навчання в Гамбурзькому училищі косметологів, працювала в кав’ярні. Моя мова була на гарному рівні, тому через три роки вдалося добре скласти екзамени з дерматології, анатомії тощо.
Не хотіла одразу ризикувати, тому зняла лише маленьку кімнату для майбутньої косметології. Також заробляючи в кав’ярнях зібрала кошти на обладнання.
Так через два роки в бізнесу був сильний стрибок. Люди в мене повірили. З маленької студії-кімнати, відкрила косметологію на 100 квадратні метри та почала наймати людей. Встановила різні кабіни: для масажу, косметична, для манікюру, для педикюру. Зараз косметологія має назву Beauty Delux Gamburg.
П’ять років не приїздила в Україну
— Увесь цей час хотіла поїхати в Україну. За п’ять років жодного разу не бачила моїх батьків та брата. Неможливо було виїхати, бо не мала таких прав. Вдалося лише тоді, коли познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком з Македонії. Він запропонував вийти заміж. Для цього потрібно було їхати в Україну та оформляти документи на одруження.
Сумувала за батьками й не завжди була можливість хоча б почути. Раніше не було телефонів. Єдине — могла телефонувати сусідці, щоб поговорити з мамою та братом.
Хотіла бачити, як росте мій брат. Цього мені справді бракувало. Натомість лише дарувала йому вартісні подарунки. А цим відсутність не окупиться.
Вирішила створити «маленьке королівство» в Таранському
— Коли приїжджала до Конотопа, мені хотілося возз'єднатися з цим місцем. Тоді їхала в Таранське та відпочивала серед берез у звичайних дерев’яних будинках. У них не було нічого: ні кухні, ні душу. Але мені там було так добре.
Оскільки мій бізнес у Гамбурзі мене забезпечував, могла собі дозволити придбати ділянку землі в Таранському, серед неймовірно гарної природи. Саме тоді в мене виникла ідея створити своє «маленьке королівство» з дерев’яних будиночків. Це мала бути база відпочинку за містом.
Найскладніше було будувати будиночки дистанційно з Німеччини. Через інтернет підбирала людей, обирала компанії, складала договори. Через фото та відео дивилася стан.
Контролювати було дуже складно. У деяких випадках все було лише на довірі, адже не могла приїхати через роботу. На це пішло, загалом, три роки.
«Ці будинки — моя пенсія»
— Спочатку створили два будинки. Вони без фундаменту, як в лісі. Можу їх підняти краном та переставити в будь-який момент. Через це були складнощі з будуванням. За них взялася київська компанія, а я відслідковувала все онлайн. Будували за моїми запитами, а результат відповідає німецьким стандартам.
Будиночки двокімнатні. Вони здаються в оренду весь рік. У них можна відпочити душею серед гарної природи та відірватися від роботи та шуму міста. До нас часто приїжджають з Києва та інших великих міст.
Спальня та зала обладнані шафами, все захищено від комах. Всередині є кухня, душ, туалет, гаряча вода. Також є тераса. До того ж, посуд, постільна білизна, рушники — все входить в оренду будиночків. Також в них також можна жити взимку. Стіни там утеплені не скловатою, а спеціальними сумішами європейського стандарту.
Збудувавши два будинки, мені був потрібен час, щоб назбирати кошти та продовжити. Потрібна була сауна. Зробила її на 45 квадратних метрів. Всі плетені меблі, лампи, білизна — все, що там є — привезла автобусами з Німеччини. Закінчили будівництво у 2016 році, але ще є безліч планів.
На території є будинок для персоналу «зі всіма зручностями». Ми почали з маленьких заробітних плат, оскільки будиночки ще були невідомими. Згодом підняли ціну на оренду і з’явилася можливість добре платити працівникам. Їм не потрібно їхати в Київ чи в іншу країну. Вони мої руки, поки я за кордоном, тому маю їх цінувати.
Ці будинки я будувала не для того, щоб відпочивати самій. Зробила, щоб людям було приємно.Також це все, як ознака того, що мені хочеться додому. У чужій країні я працюю та існую. Але живу лише вдома. Тому хочу, щоб було місце, в яке повертатимуся знову і знову.
У планах — банкетний зал зі скла
— Я побачила різні країни. Мені не потрібні великі авто та вілли. Хочу спокою, який знаходжу у Конотопі та Таранському. Раніше приїздила два-три рази на рік. Зараз намагаюся приїжджати кожні шість тижнів.
Коли приїжджаю, то їжджу в Таранське на велосипеді. Всі критикують та натякають на те, що варто придбати авто. Воно є, але я люблю велосипед. Приїжджаю на Мир, посиджу в парку, поп’ю капучино в Франс.Уа. Пройдуся до «Роман-Наталка».
Уже вигадала декілька нових проєктів і почала їх реалізацію. Придбала поруч ще одну ділянку, де буде маленька ферма. Свіже молоко, сир, яйця. Ходити вони просто по ділянці не будуть, все в проєкті продумано. До того ж, тваринок хоча б раз в житті зможуть дітки побачити, які відпочиватимуть у будиночках, адже ферма буде не далеко. Це цікавий досвід.
Другий проєкт — ще один будинок. Це буде дуже великий проєкт — мій власний будинок з погребом. Хочу там зробити різне опалювання на всі ділянки. Зверху буде тераса.
Третій проєкт — банкетний зал. Він буде побудований повністю зі скла. Звісно, кухня, зручності. Як справжній ресторан, але на цій ділянці, між природою. Люди вже не хочуть темні ресторани. Вони всі однакові та в блискітках. Вони хочуть натуральне.
У нас клієнти зможуть святкувати весілля та ювілеї. Щоб далеко не їхати, можуть лишатися на ніч в наших будинках.
Вже є проєкт, але складно зараз із робочими, але шукаємо. Наразі встановлюємо скляну терасу в сауні, щоб люди не виходили одразу на вулицю.
Минулого року ми святкували відкриття. Мій чоловік побудував сцену для живої музики та велике місце, де поставили дев’ять столів та стільці. Все під білими наметами. На організацію та будівництво пішов тиждень.
Мій чоловік з Македонії. Він недавно переїхав в Німеччину. Він допомагає моєму проєкту, а я допомагаю йому влаштуватися в Німеччині. У Македонії ми також хочемо будинок на озері. Вже обрали локацію та є проєкт.
Майже тридцять років прожила в Німеччині й мене весь час тягнуло додому. Тепер ще магнітом стало «моє королівство». Попри бізнес я лишаюся такою, якою є. Пам’ятаю, звідки почала та ким була до цього.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
