Ієрогліфи, написи, метелики та й просто татуювання, зроблені під впливом моменту. Конотоп.City поспілкувався з людьми, які зробили собі тату і зараз про це шкодують.
Анна Бабаян, HR менеджер
Маю три татуювання. Шкодую лише про одне. Зробила його у несвідомому віці, була 16-річною школяркою. Тоді якраз пішла мода на написи, різні вирази та цитати.
Батьки нічого не знали. Зробила нишком. Мамі показала першій десь через день. Вона була шокована. Не кричала, але обурювалася моїм вчинком сильно. Хоча татуювання їй сподобалось, бо воно вийшло невеликого розміру.
А от тато дуже кричав. Казав, що буде виводити її марганцівкою. Потім, уже згодом, його відпустило.
Друзям, звичайно, сподобалося. Хотіли собі також зробити. Думаю, це через вік.
Поки це тату залишається зі мною. Перекривати іншим однозначно не збираюся. Вона все ж має для мене певний сенс. Якщо наважусь, то видалятиму повністю лазером.
Олександр Логвін, студент
Приблизну кількість татуювань не можу назвати. У мене забито приблизно 40% тіла.
Жалкую тільки про три тату з усіх. Перше — це майже повністю залив груди чорним кольором. Друге — набив напис з ім’ям першого кохання. Думаю, не тільки я утнув таку дурницю. І третє — на шиї логотип Art Cafe LAByrinth.
Набивав в основному їх у 17-річному віці. Думаю, що зробив ці татуювання по-дурості. Рішення були непоміркованими, скоріше навіть безглуздими.
Оточуючі не дуже позитивно реагують, усі майже однаково. Часто запитують: «Навіщо? Це ж назавжди!».
Жодну не збираюсь виводити. Можливо, деякі перекрию чимось іншим або додам ще малюнків, щоб хоч більш гармонічно виглядало.
