Валерій Пастушенко став рекордсменом України з паркуру у 2013 році, виконавши 37 кульбітів за 41 секунду. Зараз він в Конотопі тренує дітей переселенців, які через війну переїхали в Конотоп, та місцевих. Про те, що зацікавило його у паркурі та як погодився тренувати дітей переселенців Валерій Пастушенко розказав Конотоп.City.
«Мене зачепила незрозуміла акробатика»
Валерій зацікавився заняттями паркуром, коли повернувся з армії, в 20 років. Він згадує, що дивився багато відео, де роблять сальто, і йому також захотілося навчитися робити сальто.
«І ось тільки через це я прийшов на тренування. На перший погляд зовсім незрозуміла акробатика — ось цим мене зачепив паркур. Бо збоку виглядає, ніби ти летиш уперед, але насправді все робить інакше», — розповідає він.
Щоб навчитися паркуру Валерій пішов на тренування до Сергія Каравана, який на той час у Конотопі розвивав цей напрямок. Валерій продовжує займатися паркуром і зараз. Каже, що тренування у нього проходять щодня, просто часу зараз на це не так багато.
«Я тренуюся щодня. Просто вже сам не беру участь у змаганнях. До початку великої війни та коронавірусу ми часто возили дітей на змагання, у тому числі й до Києва. Також я разом із Сергієм Караваном були членами журі на Чемпіонаті України», - розповідає Валерій.
Валерій ділиться, що з початком війни спортивний зал довелося закрити і довгий час тренувань не було, а після відкриття багато дітей вже не повернулися до занять, бо переїхали чи з інших причин. За його словами, «зараз багато батьків приводять дітей на тренування з тривогою».
Я одразу погодився тренувати дітей переселенців
Коли у Конотопі у місцевому ліцеї №2 створили Центр підтримки вимушено переміщених осіб, Валерій дізнався, що його друг, якого він раніше тренував, став там волонтером. Його друг розповів йому про цей центр і Валерій відразу погодився проводити безкоштовні тренування для дітей, тому що їм потрібно було займатися, щоб хоч трохи відволікатися від усього. «Не було довгих роздумів», - каже він.
До Центру на тренування зараз приходить різна кількість дітей – іноді один, іноді десять. Але Валерій треную ще й місцевих дітей в іншій залі. Тренування в центрі проходять тричі на тиждень і до них може приєднатися будь-хто — немає обмежень за статтю, віком та фізичною підготовкою.
«На тренування можуть прийти діти віком від 4 років і вище. Нехай приходять і займаються. Я із задоволенням приділю час і навчу, чого зможу», — каже Валерій.
Тренування з паркуруФото: Суспільне Суми
За словами Валерія, кожній дитині потрібний індивідуальний підхід. Він каже, що однаково всіх не вчить і навантаження залежить він фізичної підготовки дитини.
«Якщо хтось більш фізично розвинений, то я йому даю більше навантаження, якщо хтось слабший — там менше. Якщо я бачу, що дитина тільки прийшла і ніде до цього не займалася, то я їй спочатку даю певні елементи, щоб вона хоча б навчився трішки стрибати, дізналася, де в неї права нога, а де ліва. Тому що всі думають, що розуміють, де права нога, де ліва, де дві ноги, але коли роблять якусь вправу, то можуть легко розгубитися», — каже він.
Валерій розказує, що до Центру підтримки ВПО зараз переважно ходять дівчатка. Коли вони почали займатись, то були дуже непідготовленими, але вже зараз вони вміють робити багато акробатичних трюків. Єдиною проблемою, на його думку, є те, що в цьому залі мало можливостей для різних тренувань, бо там дерев'яна підлога, і діти багато чого бояться робити.
«Вони думали, що це неможливо, а насправді все дуже просто»
Саме батьки, як спостереженнями Валерій, вперше приводять дітей на тренування, але тренера створює і утримує інтерес до тренувань. Він каже, що зараз є багато секцій, але часто діти переходять від одного тренера до іншого. І це пов'язано, на думку Валерію, з тим, що тренер швидше за все не приділяє належної уваги дітям. І звичайно ж, їм це не подобається і вони переходять до тренера, який детальніше розповідає і показує їм все і може дати максимальне навантаження.
Тренування з паркуруФото: Суспільне Суми
На думку Валерій, заняття паркуром не лише добре позначаються на фізичному стані дітей, а й дуже добре розвивають логіку та мислення. «Під час занять паркуром, щоб уникнути травм, мозок повинен дуже добре працювати», - вважає він.
Але діти, за його спостереженнями, люблять заняття паркуром не лише через численні стрибки, а й через досягнення того, що раніше вважалося неможливим.
«Ти їм кажеш «зроби цей стрибок», а вони відповідають – «ні-ні-ні, це неможливо». Ти їм розповідаєш, як правильно робити ці елементи, вони пробують і розуміють, що у них виходить щоразу краще. І цей момент їм подобається. Те, що вони думали, що це неможливо, але насправді все дуже просто», — каже Валерій.
Валерій ПастушенкоФото: ТСН
