Що робити, якщо й тижня не можеш прожити без подорожей? Пересідати на двоколісний та подорожувати туди, де немає людей. Співзасновник ГО «Конотопський велоклуб» Валерій Калита поділився ідеями веломаршрутів та порадами, як підготуватися до такої подорожі.
Навіщо потрібно ретельно планувати маршрут
Велосипедом дійсно можна проїхати там, де не проїде техніка. В окремих випадках можна навіть пройти з ним. Проте весняні подорожі велосипедом більш вибагливі до підготовки маршруту, адже польові дороги ще не висохли після зими. Тому актуальними маршрутами є ті, що проходять дорогами з асфальтним покриттям.
Наприклад, минулого року ми з дружиною вирішили відвідати «мертві» села поблизу міста та району. До багатьох із таких місць дістатися можна було лише полями, на яких ще навіть подекуди лежав сніг. Проте ретельне планування маршруту допомогло нам виконати наш план у повному обсязі.
Головне, відразу прорахувати декілька запасних маршрутів, щоб дістатися основної цілі. Так вилазка не буде марною. Google Maps для планування буде достатньо.
Краще подорожувати як мінімум удвох. Повинен бути той, хто відразу прийде на допомогу або зможе її хоча б покликати. Телефон вам нічим не допоможе, коли немає мобільного покриття. А навіть коли воно є, то важко зорієнтувати інших щодо вашого місцеперебування. Тому також варто сповіщати друзів або рідних, коли й куди ви збираєтеся подорожувати та яким саме маршрутом.
Як підготуватися до велоподорожі
Весною навіть асфальтовані дороги виглядають не кращим чином, тому обирати не доводиться. Для наших доріг підходять гірські велосипеди МТБ. У крайньому разі – грейвели або циклокроси.
Мінімальний комплект, який варто взяти з собою: велоаптечка (клей та латки), помпа, запасна камера, мультитул. Також фара та задня мигалка, якщо збираєтеся повертатися поночі. Велошолом, сонцезахисні окуляри — обов’язково!
Також важливе питання одягу. Весною погода дуже мінлива, тому краще вдягати потовідвідну білизну та не одягатися дуже тепло. На велосипеді при інтенсивній їзді швидко спітнієте та можете потім застудитися. Краще взяти теплу кофту, яку можна накинути при зупинках. Дощова накидка та рукавички також не будуть зайві.
З їжею також все просто: беріть з собою те, що подобається та що зручно нести на плечах. І, звісно, вода. З собою потрібно брати, як мінімум, 2 л на одну людину.
Підбірка локацій неподалік Конотопа
Наш маршрут минулого року — Вільне, Пирогівка, Кирпичне, Броди та інші. Ці села дуже позаростали. Навіть центральні вулиці вже були більше схожі на ліс. Було цікаво знаходити руїни та уявляти, як там колись вирувало життя. І, водночас, сумно, коли все, що зосталося від села, – це старе кладовище й дата останнього поховання «1996 рік».
Крім такого роду маршруту, на Конотопщині та поблизу можна вигадати багато варіантів: від простих до складних. Є багато цікавих місць, до яких можна доїхати асфальтом, а, подекуди, тягнути велосипед за собою.
Пам'ятник Конотопській битві в Шаповалівці
Найпростіший маршрут — до пам'ятника Конотопській Битві в Шаповалівці. Він складає 17 км і весь шлях — це 100% гарного асфальтового покриття.
Сарнавський ліс
Сарнавський ліс у селах Сарнавщина та Кузьки. Маршрут простий і складає 14 км. Загалом, це асфальт та вкатаний ґрунт. Можна прогулятися мальовничими лісовими доріжками.
Річка Сейм
Маршрут до річки Сейм в бік сіл Озаричі або Жолдаки — 40-45 км хорошого асфальтового покриття та гарних краєвидів.
Палац княгині Львової
Також 45 кілометрів складає маршрут до палацу княгині Львової в Бочечках. Дорога повністю асфальтована. Можна зробити круті фото на фоні палацу.
«Гетьманська столиця»
Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» в Батурині. Звісно, тут асфальт середньої якості, є ділянки бетонної дороги. Загалом, 60 км складної дороги, але воно того варто.
Городище Кросна
Городище Кросна, що за селом Червоний Яр, — це випробування в 50 км. В основному це — польові дороги, асфальт поганої якості, а інколи повна відсутність будь-яких доріг. Також потрібно здійснити перехід полем, тримаючи в руках велосипед.
Городище біля Шевченкового
Маршрут до городища біля Шевченкового складає 40-45 км. 70% це — асфальтована дорога середньої якості, далі — польові дороги та цілина. Є два під’їзди до городища, проте в обох випадках доведеться вести велосипед в руках.
«Качанівка», «Тростянець» та Палац Галаганів
Наступні три локації можна поєднати в один маршрут: Національний історико-культурний заповідник «Качанівка», Державний дендрологічний парк «Тростянець» НАН України, Палац Галаганів у Сокиринцях, Сокиринський архітектурно-парковий комплекс.
Вони знаходяться відносно недалеко один від одного, але відстань такої поїздки сягне 220-250 км. Вся складність полягає в самих шляхах: асфальт дуже поганої якості, дороги з каменю та польові дороги. Це — справжнє випробування на міцність.
Село Радичів
Оглядові майданчики на річці Десна в с. Радичів — це маршрут у 200-220 км. Багато асфальту, багато польових доріг, підйомів та спусків. Але все це компенсують дуже мальовничі краєвиди, що захоплюють подих.
