На VisualCapitalist вийшов матеріал, у якому розказана історія найбільш небезпечних пандемій, з якими стикалося людство протягом своєї історії. Публікуємо переклад цієї статті та інфографіки.
Хронологія історичних пандемій
Хвороби мучать людство з найперших днів існування. Однак тільки після переходу до аграрних громад масштаби та поширення цих захворювань різко зросли.
Масштабна торгівля створила нові можливості для взаємодії людей і тварин, що прискорило такі епідемії. Малярія, туберкульоз, проказа, грип, віспа та інші захворювання вперше з'явилися саме в цей період.
Чим більш цивілізованими стають люди — з великими містами, екзотичними торговими шляхами й ширшими контактами з різними популяціями людей, тварин і екосистем — тим ймовірніше виникнуть пандемії.
Попри збереження хвороб і пандемій протягом всієї історії, з часом спостерігається одна стійка тенденція — поступове зниження рівня смертності. Покращення у сфері охорони здоров'я і розуміння факторів, що викликають пандемії, стали потужними інструментами пом'якшення їхнього впливу.
Гнів богів
У багатьох стародавніх суспільствах люди вірили, що духи й боги завдавали хвороби та руйнування тим, хто заслуговував їхнього гніву. Це ненаукове сприйняття часто призводило до катастрофічних реакцій, які виливалися в загибелі тисяч, якщо не мільйонів людей.
У випадку з Юстиніановою чумою візантійський історик Прокопій Кесарійський простежив її походження (бактерії чумної палички) в Китаї та північно-східній Індії. Потім через сухопутні й морські торгові шляхи вона потрапила до Єгипту, а далі — у Візантійську імперію через середземноморські порти.
Попри очевидне знання ролі, яку географія і торгівля грали в цьому поширенні, Прокопій поклав провину за спалах на Імператора Юстиніана, оголосивши його або дияволом, або тим, хто закликав Боже покарання за його гріхи. Деякі історики виявили, що ця подія могла зірвати спроби імператора Юстиніана возз'єднати західні та східні залишки Римської імперії й ознаменувати початок Темних віків.
На щастя, розуміння людством причин хвороб покращилося, що і призвело до радикального поліпшення реакції на сучасні пандемії, хоча і повільно і не повною мірою.
Передача хвороби
Практика карантину почалася в 14-му столітті, щоб захистити прибережні міста від епідемій чуми. Влада вимагали, щоб кораблі, що прибувають до Венеції з заражених портів, стояли на якорі протягом 40 днів. Ось звідки пішло слово «карантин» — від італійського «quaranta giorni», або 40 днів.
Один з перших прикладів використання географії та статистичного аналізу був в Лондоні в середині 19-го століття під час спалаху холери. У 1854 році доктор Джон Сноу прийшов до висновку, що холера поширюється через забруднену воду, і вирішив зобразити дані про смертність в околицях безпосередньо на карті. Цей метод виявив групу випадків навколо конкретної колонки, де люди брали воду.
У той час як взаємодія, що створюється за допомогою торгівлі та міського життя, грає ключову роль, не менш важливе значення має також характер заразності певних захворювань, що і вказує на траєкторію пандемії.
Відстеження інфекційності
Вчені використовують базову характеристику для відстеження інфекційності захворювання. Це фактор репродукції інфекції (R0). Це число показує, скільки людей в середньому заразить кожен хворий.
Кір очолює список і є найбільш заразною з діапазоном R0 12-18. Це означає, що одна людина може заразити в середньому від 12 до 18 осіб в нещеплених популяціях.
Хоча кір може бути найбільш небезпечною, зусилля по вакцинації та імунітет можуть стримувати її поширення. Чим більше людей несприйнятливі до захворювання, тим менше ймовірність його поширення. Це робить вакцинацію критично важливою для запобігання повторної появи відомих хвороб, а також тих, які піддаються лікуванню.
Важко розрахувати та спрогнозувати справжній вплив COVID-19, оскільки спалах все ще триває, і дослідники все ще вивчають цю нову форму коронавірусу.
Урбанізація і поширення хвороб
Глобальні зв'язку і взаємодії у світі — рушійна сила пандемії. Від невеликих племен мисливців і збирачів до мегаполіса залежність людства один від одного також відкрила можливості для поширення хвороб.
Урбанізація у світі призводить до того, що все більше сільських жителів потрапляють в більш щільні райони, в той час як збільшення чисельності населення дає більший тиск на навколишнє середовище. Водночас авіапотік майже подвоївся в останнє десятиліття. Ці макротенденції впливають на поширення інфекційних захворювань.
Оскільки організації та уряди в усьому світі просять громадян про самоізоляцію, щоб допомогти знизити рівень зараження, цифровий світ дозволяє людям підтримувати зв'язки та комерцію, як ніколи раніше.
