Конотоп.City продовжує знайомити читачів з твором Руслана Горового «Конотоп земля легенд». Це своєрідний роман з коротких історій про різних людей і різні життєві ситуації. Щотижня презентуємо одну історію.
Публікується зі збереженням авторської орфографії
***
Жив у Конотопі біля спортивного Лі. Мама українка колись як вчилася в інстітуті то познайомилася зі студентом китайцем. Ну і шо? Любов. І народився Лі. Ну в Конотопі то його знали, звикли, а вже як переїхав після навчання в Київ то часто були приколи. Сам Лі україномовний повністю. Но інтраверт. Зайвого слова не витягнеш. І айтішник. Стане шось ото, втикає, якщо не трогать то ніби й немає. І от йому кудись треба було в відрядження летіти. В Харків чи шо? Вопщім десь по Україні. І він в Борисполі став вже на гейті, втикнув в телефон і зник з цього світу. І тут об'являють, що тіпа до уваги всіх, на пісят четвертій стійці закінчується реєстрація пасажирів на літак на Пєкін. І одна баба в черзі дивиться на Лі і каже іншій, мол, явно китаєць стійки переплутав і щас пролетить мимо Пекіна як фанера. Друга тоже розпереживалася, тіпа шо ж робить, як йому пояснить, шо на Пєкін не тут летять. Пішла до співробітниці аеропорту і каже, тіпа ти дуб спік інгліш, бо у вас тут кітаєць заблукав, а зараз реєстрація на Пєкін закінчується. Та підходить, турцяє його в плече і голосно, розділяючи кожне слово видає українською мол на Пєкін не тут! На Пєкін пісят четверта стійка. Біжи бігом. Пісят четверта, показує пять пальців, а потім чотири. І маше рукою, мол туда, в той бік.
Лі такий посміхнувся і каже шо мені не треба в Пєкін, мені в Харків треба.
Ті троє аж заклякли від несподіванки почувши від нього українську. А та шо відпочатку нервувала каже тьху, перелякав зараза, ми думали шо ти поплутав. І звідкіля ти такий шо мову знаєш?
Ну Лі й каже шо з Конотопу. І далі в телефон увтмкнув, а ті дві баби ще довго шось шепотілися і одна даже хрестилася.
***
Придбати цю та інші книги Руслана Горового можна у видавництві «ТаТиШо»
Фото на головній: Facebook / Видавництво «ТаТиШо»
