Микола Матвійчук — конотопський поет та письменник, член спілки журналістів України та автор дев'яти прозових та чотирьох поетичних збірок. Серед них — три збірки, присвячені Криму та кримчанам. Дружина поета Олена Матвійчук ділиться спогадами про чоловіка та їх «поетичні» пригоди в Євпаторії.
Жили разом, але «зустрічалися» в Євпаторії
— Так склалося, що коли ще був живим мій чоловік ми рідко бачилися вдома: я на роботі довго, він працює, син навчається. Тому десять років поспіль «зустрічалися» на відпочинку в Євпаторії.
Крім таких чудових місць, як кафе, де любила відпочивати Анна Ахматова, море, яке надихає на створення «справжніх» речей, там справді цікаві люди. Матвійчук там познайомився з представниками спілки поетів та письменників Євпаторії. Це дуже потужна спілка.
Щорічно ми ходили на зустрічі та спілкувалися про мистецтво й життя в Україні. Одного разу Микола розповів про Конотопську битву, байдаркові сплави кримчанам. Всі вони, незалежно від віку та статусу, захотіли до нас приїхати. Ми вже реально домовилися про байдарковий сплав письменників та поетів країни у нашому рідному місті. Але, на жаль, події 2014-року «підкоригували» плани.
Читав вірші українською у центрі Євпаторії
— В Євпаторії є вулиця Караїмська. Там зустрічаються всі народності та народи. Щоп’ятниці там було неймовірно людно. Попри це, я не помічала, щоб там виникали якісь тертя або хтось чимось був незадоволений. Дегустація страв, вироби з мушель, ікони, картини, вогняні шоу, караїмські кенаси, розкопки Керкінітиди — все переплелося в одну колоритну картину.
Але найважливішим було спілкування. Микола Матвійчук там читав свої вірші. При чому, виключно українською мовою. На мій подив, це нормально сприймали. Люди збиралися поруч з ним, слухали й це не викликало ніяких проблем.
Видав три збірки про Крим та Євпаторію
— Микола домовлявся з адміністраціями санаторіїв про літературні вечори, де читав свої вірші, оповідання, усмішки. Збиралося дійсно багато людей послухати його та інших поетів і письменників з цього міста. Не думала, що відпочивальників так може зацікавити поезія, у порівнянні з розвагами.
На одному з таких вечорів він познайомився та подружився з редакторкою «Євпаторійської здравниці». Вона ділилася досвідом життя в місті та розповідала про політичні процеси в Євпаторії. Разом з нею він публікував різні цікаві історії, оповідання та поезію про місто в цій газеті, які згодом вилилися в збірки Крим — наш другий дім», «Моя любов — Євпаторія» та «Євпаторійські зустрічі». Ці книги вразили мера міста особисто й за його сприянням їх розповсюджували як сувеніри та подарунки.
Внутрішнє переконання Миколи Матвійчука: «Бути громадянином — це необов’язково страйкувати чи бути в опозиції до влади. Потрібно говорити так, щоб тебе почули звичайні люди». Скажімо, публікувати твори, наповнені власними переконаннями, в кримській газеті. Люди читали й ніхто не скаржився: «Не публікуйте, ми не хочемо читати українською мовою».
Микола вирішив записати звернення до кримчан та поговорити з ним через радіо. Йому дали ефір, де він ділився внутрішніми переживання про Україну, читав вірші рідною мовою. Так відбувалося кожного разу, як ми приїжджали.
Ми жодного разу не чули, що людей не задовольняє те, що вони в складі України. Винаймали житло у родини, в яких всі діти виїхали в Росію, але вони надихнено слухали вірші Колі українською та чудово ставилися до української мови.
