14 лютого відбулася прес-конференція бронзового призера Чемпіонату Європи Миколи Кучмія. Він розповідав про тренування, чемпіонати та плани на майбутнє. Ось короткий переказ.
Нагадаємо, нещодавно в Римі відбувся чемпіонат Європи з греко-римської боротьби. Микола Кучмій там виборов бронзу.
Почав займатися боротьбою в 17 років
— Все почалося з того, що я переглянув турнір на честь Михайла Маміашвілі. Тоді приїздили збірні Росії та Білорусії. Я був дуже вражений і вирішив записатися на секцію греко-римської боротьби.
Микола тренувався з Віктором Гайдуком декілька місяців. За сприяння тренера та наставника Олександра Кирія його відправили на навчання до спортивного інтернату №4 у Маріуполі. На той час це була одна з найперспективніших спортивних шкіл.
«Дисципліна — це все»
— Є такі дні, коли ти працюєш без зупинок: одне тренування, друге, третє — і всі вони мінімум по три години. Часто, все розписано: о котрій і де ти маєш стояти. Ти йдеш на тренування, а твої однолітки — гуляти. Ти теж цього хочеш, але тобі достатньо самодисципліни, щоб відмовитися. Адже ти ставиш пріоритети та розумієш, навіщо ти це робиш.
Важливо любити себе, оточення та свою справу. Олександру Усику часто говорять, що йому нічого не вдасться. Але він все одно говорить собі: «Це мій вибір і ніхто не зупинить мене».
10 років у спорті: досягнення та плани
З 2009 року Микола займається греко-римською боротьбою. За цей час він став членом національної збірної України з греко-римської боротьби, майстром спорту міжнародного класу, срібним призером чемпіонату світу серед військовослужбовців, завоював третє місце з європейських ігор з греко-римської боротьби.
Через місяць Микола планує взяти участь у ліцензійному турнірі в Будапешті, а ще через місяць — через місяць у Софії, Болгарія. Якщо йому вдасться здобути перемогу на цих двох турнірах, то поїде на олімпіаду, яка буде влітку.
«Життя — це подолання внутрішніх бар'єрів»
— Вершиною мого життя є спорт та подолання якихось внутрішніх бар'єрів. Потрібно боротися за сім'ю, за любов, адже наше життя — це боротьба.
Вдома мене чекає син, якому п'ять місяців та донька, якій скоро п'ять років. Дуже приємно, коли тебе хтось чекає вдома. Ти не так багато часу можеш їм приділити. Дружина ревниво відноситься до роботи, але з розумінням. Я відчуваю, що вона чекає, і відчуваю її підтримку. Хоч інколи вона про це і не говорить.
