Історія російськомовного конотопчанина, який почав спілкуватися виключно українською

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Майже усе життя конотопчанин Артем Хібовський спілкувався російською. Але вже понад рік, як він став україномовним. Конотоп.City дізнався, що підштовхнуло його до такого рішення, наскільки було складно і що змінилося у житті.

Про життя не в Україні

Народився у Хмельницькій області, у місті Полонне. Провів там перші 9 місяців життя, а потім з родиною переїхав у Казахстан. Там навколо чув лише російську мову, іноді — казахську. Але щоліта на 2-3 місяці ми приїжджали на батьківщину, де всі говорили українською.

Після розпаду Радянського Союзу Казахстан став окремою країною. Ми були там самі, мали лише кількох знайомих. Всі родичі залишились в Україні, тож вирішили повернутися. Мені було майже 11 років. Оселилися у Конотопі.

Коли почав вивчати українську

Українську мову та літературу почав вивчати лише у конотопській школі після переїзду. Це було у шостому класі. Перший рік мене не атестували — вчителька лише перевіряла роботи, але замість оцінок у зошиті ставила «Див» [дивилася — ред.]. Наступного року вже отримував оцінки.

Мова для мене не була чужою. На слух завжди сприймав її нормально, а ось правопис давався трохи складніше. Вчився на 4-5 [за п’ятибальною системою — ред.], але у побуті говорив виключно російською.

Чому вирішив стати україномовним

Це наслідок формування світогляду. Коли був молодшим, мої погляди, як у будь-якої радянської дитини, формувалися під впливом радянської, а згодом російської ідеології. Але коли подорослішав, став більш самостійним і критичним в міркуваннях, читав багато книжок, аналізував, світогляд поступово змінився. Вже задовго до російської збройної агресії я був сформованим прихильником України — української нації, української культури.

Коли настав цей день «Х»

Усвідомлювати — це одне, а мова — інше. Насправді це важко, адже я сформувався в російськомовному середовищі, все своє життя думав і говорив лише російською мовою.

Вирішив для себе: добре, нехай українською розмовляють наступні покоління, а я вже сформований, мені важко, я пас

Але 2013 року у мене з’явився рідний племінник. Так вийшло, що з племінником я проводив дуже багато часу і дуже багато з ним говорив. В родині розмовляють суржиком, а я говорив виключно російською. І коли через два роки племінник почав казати перші слова, то він повторював за мною — російською. Тоді я усвідомив, що ось воно, наступне покоління, і через мене буде також розмовляти російською.

Почав спілкуватися з дитиною виключно українською мовою. Спочатку було важко і повільно, робив багато пауз, довго підбирав потрібні слова. Але ця схема добре працювала. З рештою свого оточення продовжував говорити російською. Виключення було тільки для племінника.

За півтора-два роки вирішив: переходжу на українську мову повністю. Десь впродовж місяця змушував себе думати виключно українською. Це було ще важче, ніж говорити, але з часом звик. Повністю україномовний вже понад рік.

Лише мови недостатньо

Можна розмовляти українською мовою, знати культуру та звичаї. Але важливо також мати український світогляд. Важливо усвідомлювати, що українці — самобутня, унікальна нація. Як і багато інших націй на нашій планеті. Лише таким чином можна віднайти своє місце у цьому світі, а також уникнути маніпуляцій, коли кажуть, що українці з росіянами один народ.

Як реагували родичі та знайомі

Люди, які мене знають, звикли, що я роблю якісь нестандартні речі. Тому, коли почав розмовляти українською, сприйняли це нормально, як чергову витівку.

Мої родичі розмовляють україномовним суржиком. Коли я перейшов на українську, вони почали виправляти себе, слідкувати за своїми словами

Щодо знайомих та друзів, то останнім часом вони стали частіше говорити українською під час розмови зі мною. Хоча я нікого не переконую і не змушую. Набагато частіше відповідають українською і незнайомі. Це, мабуть, з ввічливості.

Коли доводиться переходити на російську мову

Виключно робочі моменти. Працюю у сфері ІТ, тому доводиться спілкуватися з людьми з-за кордону, які української не розуміють, але знають російську. Завжди намагаюся у спілкуванні з вихідцями з наших країв спочатку говорити українською. Переходжу на російську лише тоді, коли співрозмовник просить це зробити, бо дійсно не розуміє. Взагалі часто з клієнтами спілкуюсь англійською.

Іноді буває, що українські аналоги деяких специфічних слів важко швидко підібрати, навіть через рік постійної мовної практики. Тоді доводиться переходити на російську, щоб швидше пояснити. Кажу потрібне слово російською, а далі продовжую українською.

Про книги, фільми та музику

Люблю читати. Читаю багато. Намагаюсь спочатку шукати український переклад, але за його відсутності читаю російською. Зараз, наприклад, таку книжку читаю, все нормально.

Введення мовних квот на радіо та телебаченні вважаю правильним, але тільки в якості тимчасової міри. З часом їх потрібно прибрати, адже будь-яке обмеження — це погано.

Бонус-гра від гостя

Українська мова — органічна. В ній є багато слів, які розумієш відразу, оскільки вони випливають з інших слів — базисних. Хочу запропонувати читачам таку гру: взяти на вибір базисне слово і згадати всі можливі однокореневі слова. Можна для порівняння підібрати до них російські та англійські переклади.

Ланцюжок українською: яв (дійсність) — уява (може стати дійсністю) — наявний (існує в дійсності) — явний (виглядає дійсним) — заява (декларація дійсності) — з’явитися (стає дійсним) — прояв (відображення в дійсності).

Російською: явь — воображение — имеющийся — явный — заявление — появиться — выражение.

Англійською: reality — imagination — available — obvious — statement — appear — demonstration.

Пропоную читачам у коментарях створити ланцюжки і підібрати переклади до них для наступних слів: мова, бути, чути, рука.

Також хочу нагадати, що двері і вікна зачиняються, отвір і вуха затуляються, книжка і зошит згортаються, замок замикається, очі заплющуються, пляшка закорковується, а все решта закривається

Фото на головній: Артем Хібовський

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Останні новини