Школа — це час домашніх завдань, нав'язливих думок про ЗНО та пошуку себе. Конотопські учні поділилися власними історіями про самореалізацію та перший заробіток.
Діана, 16 років
Фотографія – це моє
Я просто фоткала на телефон і в якийсь момент зрозуміла, що фотографія – це моє. Що мені потрібно більше навчатися.
Спочатку думала, що у мене дуже добре виходить. Я створювала власне портфоліо: писала подругам, обирала їх як моделей для своїх фотосесій. Щоразу, коли я переглядала свої минулі фото, мені здавалося, що там чогось не вистачає. Я вчилася на своїх помилках.
Мої перші 50 гривень
Прогулювалася площею Миру з фотоапаратом. До мене підійшли дівчата і попросили їх сфотографувати з оплатою. Я задумалася: «Справді, яка ціна моїх фотосесій і моєї роботи?» Їм сподобалося моє портфоліо. Це були мої перші 50 гривень.
«Фотографувати — це ж лише натискати на кнопочку»
Складно, коли твої друзі закидають твій дірект повідомленнями: «Сфоткай мене безкоштовно», «Ну що там, на кнопочку натиснути!». Серйозно? Я приходжу після фотосесії — й в мене сильно болять ноги. Потрібно підібрати ракурс: фотографувати знизу чи навіть залізти на дерево заради чудового кадру. Потім я беру ноутбук і ночами роблю ретуш кожного фото.
Мої фото стали для мене чимось більшим, ніж просто захоплення. Я хочу поєднати з цим своє майбутнє.
Макс, 17 років
Я просто завантажив Фотошоп
Ми з другом вирішили створити YouTube-канал. Для цього потрібно було навчитися робити прев’ю. Я просто завантажив Фотошоп. Мені стало цікаво, які він влаштований. Я захопився його інтерфейсом.
Люди це роблять, отже я теж можу
Спочатку дивися ролики в YouTube. Мені все це сильно подобалося, тому я вирішив розширити коло своїх вмінь. Робив різні зображення та оформлення для соціальних мереж. Мої замовники рекомендували мене своїм колегам.
Згодом зареєструвався на сайти з фрілансу. Проблема в тому, що знайти завдання для Фотошопу, відеомонтажу і 3D-моделювання значно складніше. Тому заробляв кошти завдяки копірайтингу, а свої сили та час віддавав дизайну. Свої роботи розміщую в соціальних мережах.
Я знаю, що досвід, який отримую, допоможе мені вступити до вишу та отримати освіту інженера.
Катя, 15 років
Ще з дитинства я мріяла стати хореографом
Я завжди любила танцювати. Мама це помітила, тому привела мене в будинок культури.
Коли я вперше почала імпровізувати на заняттях, то хореографу сподобалось. Вона мене підтримала. До мене прийшла муза: кожного дня з'являлося багато крутих нових ідей.
Перші гроші: заняття з дітьми
Коли навчалася у 8 класі, мій хореограф запропонувала роботу – допомагати з дітьми. Зараз вже можу проводити зайняття без допомоги хореографа. Це дуже круто, тому що в мене є вже якийсь досвід.
Так я долаю свою невпевненість
Також викладаю свої відео в соціальні мережі. Почала це робити минулого року. Це допомагає ставати певнішою у собі.
В танцях я бачу себе і в майбутньому, але, на жаль, не хореографом. Буду й надалі займатися ними для власного розвитку. Не кину ніколи танці та танцюватиму навіть у 100 років.
