Конотопці, якими варто пишатися: інтерв'ю з Юлією Бібік

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Юлія Бібік працює у Політехнічному технікумі КІ СумДУ з 2007 року. До 2018 працювала на посаді практичного психолога. Товаришувала з багатьма студентами, викладачами, вболівала за їхні проблеми, бажала здійснення їх студентських мрій. З 2018-го Юлія обіймає посаду заступника директора з виховної роботи.

Студенти Політеху беруть активну участь в ініціативах учасників Konotop Volunteer Club. А отже, у цьому інтерв’ю торкнулись теми волонтерства у студентському середовищі.

Студенти, окрім навчання в технікумі, здобувають навички, необхідні для життя пересічної людини

— Студенти Політеху активно беруть участь в різноманітних заходах, педагоги також активні — їх часто можна побачити на тренінгах. У чому секрет такої активної позиції вашого навчального закладу?

— Секрет — власний приклад, в першу чергу, нашої директорки, Тетяни Гребеник. Вона підтримує студентські ініціативи, підтримує ідеї колективу, йде в ногу і тримає руку на пульсі життя молоді. Вона приклад того, як людина має йти до мети й веде за собою інших. Усі разом надихаємось бути активними і не гаяти час, використовувати його із користю, брати участь у цікавих заходах та тренінгах. Усе це в купі, мені здається, створює якесь неформальне середовище, де студент правий, де його завжди почують, де до нього дослухаються.

— Все більше молодих людей долучається до різних волонтерських акцій, проектів, організацій. Хто такі волонтери, у вашому розумінні?

— Як ми розказуємо нашим студентам, то це добровільні помічники. Ініціативні, активні, у яких є час і бажання робити добрі справи.

— До вас приходять навчатись різні люди. З ким працювати найважче?

— Найскладніше працювати із тими, хто нічого не хоче. Це своєрідий виклик.

Юлія Бібік Facebook-сторінка ПТ КіСумду

— Розкажіть про волонтерські рухи у технікумі. Ми з вами співпрацюємо вже майже два роки поспіль. Можливо, будуть акції й у цьому році. Відчувається, що зі студентами тут ведеться якісна стабільна робота. Розкажіть про цей напрямок роботи більш детально.

— Я вважаю, що найвищим рівнем громадянської активності для студентів є волонтерство. Якщо я добровільно хочу зробити гарну справу, допомогти іншій людині, долучитись до якогось заходу, це і є найвищий рівень моєї громадянської активності.

Все починалось із простих студентських ініціатив, які зараз відокремились в окремий клуб — «Клуб соціального волонтерства». Він працює в межах проекту «Коло друзів» благодійного фонду «Відень» і політехнічного технікуму. Членами цього клубу є надзвичайно відповідальні, активні та ініціативні студенти, на яких можна розраховувати у будь-якій справі, які завжди прийдуть на допомогу.

Ви самі бачили наших студентів на ваших заходах. Студенти із задоволенням йшли волонтерами на «Бал сивочолих кавалерів і дам». Хлопці та дівчата допомагали під час акцій з прибирання територій. Вони допомагають літнім людям, колишнім педагогам нашого навчального закладу, і взагалі, тим пенсіонерам, хто потребує допомоги, хто живе в районі технікуму…

— Скажіть, чи є ще якісь волонтерські рухи, окрім клубу?

— Соціальне волонтерство — це один з напрямків. Пріоритети учасників клубу у роботі із дітьми фонду «Відень» та наші невеликі студентські проекти. А є й інші волонтери, які займаються патріотичними справами, які займаються збором речей і допомоги у зону АТО (ООС), плетінням сіток, тощо.

— Як участь у волонтерських акціях та проектах допомагає студентам? Вони й без того мають доволі серйозне навчальне навантаження.

— Коли студенти в перший раз чують подяку простих людей за добру справу, коли їм щиро кажуть: «Дякуємо вам!» — тоді у них підвищується самооцінка, з’являється відчуття важливості їх дій. У студентів виникає бажання робити добрі справи ще й ще.

Крім того, різні активності, до яких долучаються волонтери, допомагають декому тримати впевнено ножиці в руках, декому тримати камеру, декому написати класну статтю. Вони окрім навчання в технікумі здобувають навички необхідні для життя просто пересічної людини.

Юлія Бібік Illia Chervonyashiy

Студент може навчити викладача

— Хто кого мотивує? Педколектив студентів чи навпаки?

— Зараз змінюються взагалі підходи до навчання. Раніше було, що вчитель — головний, мають слухатись лише його, а все, що він сказав, є правдою. Зараз має місце діалог. І багато чому сучасний студент, на багатьох предметах, може навчити викладача. Тому зараз ми мотивуємо один одного. Викладачі — ґрунтовними, фундаментальними знаннями, а студенти мотивують нас до змін, пошуку нових форм, методів, прийомів викладання.

— Як ви мотивуєте студентів до участі у волонтерських акціях? Чи є якісь напрацьовані прийоми?

— Для мене головним прийомом є те, що я можу стати поряд і робити те ж, що й вони. Це власний приклад. Якщо студенти бачать, що педагог, класний керівник поряд із ними, і ви робите щось спільно, це дуже добре мотивує і надихає.

— Із ким у місті ви співпрацюєте, реалізовуєте проекти?

— У нас вже сталі дружні стосунки з деякими громадськими, владними та неформальними організаціями у нашому місті. Нам зручно співпрацювати з відділом молоді та спорту, вони нас завжди підтримують. Співпрацюємо із Конотопський місцевий центр з надання БВПД — вони допомагають нам реалізовувати напрямок правової освіти. Зручно і комфортно було працювати з ініціативою Volunteer community.

— Чи є якийсь негативний досвід, який не хотіли б повторити? Хтось чи щось заважало працювати, демотивувало?

— Досвід є. Що заважає, так це те, що інколи доводиться працювати не враховуючи потреби студентів. Коли прийшов «папірець», і те, що там написано, потрібно зробити. Потрібно 25 студентів на таку-то акцію для того, щоб потримати прапорці. А студенти цього робити не бажають. Але ж як освітня установа маємо «забезпечити» цих студентів. Дуже складно працювати, коли вищі структури, що діють у сфері молодіжної політики, не враховують потреби молоді.

А коли маємо відгук у студентів, наприклад, медіаграмотність чи робота із дітками з інвалідністю, коли якась важлива ідея підхоплюєтеся, коли вона не нав’язана, тоді зовсім по-іншому працюється і нам.

— Якщо б випала нагода щось змінити в суспільстві, чи в країні взагалі. Що зробили б у першу чергу?

— Налагодити активний діалог з молоддю. Перш ніж щось запланувати зробити для них, потрібно спитати: «А що ви хотіли б?» І тоді разом, інтегруючи зусилля, щось робити. Коли ми зараз щось диктуємо та нав’язуємо, то це не є ефективно.

А ще я мрію, щоб нарешті в місті почали сортувати сміття. Щоб ця ідея була підтримана на всіх рівнях.

На благодійному ярмарку Фото з хроніки Юлії Бібік

Не бійтеся казати про свої ідеї

— Які плани на найближчий час?

— Конкретних не скажу. А стратегічні – підтримувати, долучатись, допомагати молоді й рухатись уперед.

— Чи є якісь проекти, які будуть реалізовані у цьому році?

— Є! Молодіжна організація «Новий час», яка діє на базі нашого технікуму, отримала фінансову підтримку від Конотопської міської ради, і в цьому році у нас запрацює, так звана, «Майстерня лідерів». На студентську й учнівську молодь, зареєстрованих на участь у проекті, чекатимуть п’ять тематичних майстерень. Комунікативна майстерня, майстерня медіаграмотності, публічного виступу. Це такий анонс. Активна фаза реалізації почнеться з вересня 2019 року.

— Яка, на вашу думку, специфіка Конотопа?

— Хоча місто й інертне, воно має багато ресурсів, які можна об’єднавшись використати на спільну користь. Зробити круті речі, організувати молодіжні рухи. Але потрібно об’єднатись. Зараз не вистачає діалогу, ми не чуємо один одного.

— Що особисто вас мотивує? Що демотивує?

— У мене є діти. Для них я хочу бути прикладом. Я хочу для них гарне майбутнє і гарне місто Конотоп, в якому вони будуть вчитися в школі. У технікумі, в студентському колективі, своїми справами я сію зерно, яке потім проросте і стане великою зміною у нашому місті.

Іноді демотивує інертність окремих людей. Їхнє нерозуміння. Коли від цих людей дещо залежить, а вони пасивні й складають руки, не можуть чи не хочуть підтримати. Ось це сильно демотивує. Але потім глибокий вдих і вперед. Поряд є багато однодумців, вони завжди підтримують.

— Що побажаєте студентам, волонтерам, містянам?

— По-перше, не бійтеся казати про свої ідеї. По-друге, обов’язково дійте. Інакше нічого не буде. Краще зробити з помилкою, але зробити, ніж бути у пасивному стані, критикуючи дії інших людей.

Будь активний, дій, шукай однодумців і тоді всі можливості відкриються, щоб твоя ідея реалізувалась.

Фото на головній: Illia Chervonyashiy

Медіакіт сайту/ціни на рекламу
Коментарі:

Останні новини