Конотопські відьми чи затишні матусі?

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Саме про це запитувала конотопців на початку весни. Відповідей було безліч. Обрала найцікавіші. Решту думок запрошую висловлювати в коментарях.

Робочі години добігали кінця. Переддень весни. Переддень очікувань та вітань, квітів та цукерок, подарованих незграбно, похапцем, відверто, з надією та з листівкою. Адміністратор NYSP ледь встигала бадьоро вітатися з гостями. Спостерігаю.

Зайшли. Як на мене, типові вчителі молодших класів злегка перевантаженої конотопської школи. Ті, що несуть контрольні додому, малюють вночі роздатковий матеріал, ведуть гурток «М’яка іграшка», обожнюють дітей, але трохи вже від них втомлені. Сяйво суконь та макіяжу. Щастя від подарунків, що вони їх тримали в руках. Святковість.

Легкою ходою стрімко увірвалася вона, тендітна та в хутрі, залишаючи по собі шлейф чогось на кшталт Dior. Витончена та в норці так і вмостилася, як пташеня, на стільчику. Посмішка — ні. Зацікавленність — ні. Весь світ біля її ніг.

Весело та оптимістично. Всі гуртом. Із повним розумінням, що після 40 життя тільки почалося. Офіціант навіть не підозрював, на скільки питань зараз доведеться відповідати. Букети, посмішки, енергетика, парфуми. Гучний перформанс. Гамірливе свято.

Конотопчанки. Які вони?

Інесса Степанова, мешкає у Конотопі з 2014 року

— Для меня собирательный образ жительницы Конотопа — это Ирина Михайловна Козлова. Женщина-муза, человек неба, человек искусства, но вместе с тем и человек земли. Такая женщина и садит огород, и урожай собирает. И стих напишет, и борщ сварит. А вообще женщина Конотопа она такая… Месит себе грязь конотопскую и не унывает.

Дмитро Гланц, голова Конотопського ІТ кластеру

— Конотопчанки душевные, простые, при этом креативные и талантливые

 

Наталія Одінцова, мешканка Конотопу, мама двох синочків

— Сумщина багата на красунь. Але чи не найголовніша риса конотопчанок — хазяйновитість, вміння смачно готувати, гостинність. Мабуть, в нас це ще від мам, бабусь та прабабусь, «в крові». Жінки, які мене оточують, дуже цілеспрямовані та наполегливі. Мабуть, є в їх очах загадковий вогник, який і надає особливого шарму та чарівності.

Олексій Лютий, ведучий заходів

— Родом я из Николаева, но это не помешало мне влюбляться в конотопских девушек, а чуть позже и выбрать в жены конотопчанку. Почему? Не могу точно ответить, но дам небольшой намек… Не зря же писали о конотопской ведьме. Большинство из написанных мною песен посвящены дамам из Конотопа.

Олександр Ребров, директор ІТ компанії «Гродас»

— Мене цікавить лише одна жінка, моя дружина, тому я особливо не вдивляюся в інших. Приємно, коли бачу молодих мам з візочками. Значить, місто має майбутнє.

Оксана Козина, співробітниця конотопського місцевого центру з надання БВПД

— Загадочные и решительные, непредсказуемые и творческие,  самолюбивые и заботливые. И все это может сочетаться в одной женщине, девушке, девочке. Одним словом, Конотопские ведьмочки.

Роман Зимовець, засновник фірми «МАКС»

— Восхищаюсь Конотопчанками. Всемогущие и все умеющие. Красивые, решительные и целеустремленные. Могут справиться даже с окнами — от замера до регулировки. И это правда, поверьте.

Олександр Лупішко, практикує Фалунь Дафа (китайська система самовдосконалення душі та тіла — прим. автора)

— Конотопчанки прекрасные и милые девушки, но есть один нюанс… С детского сада и поныне они находятся под ежеминутной атакой социума, который сформировал те или иные комплексы, они [комплексы] наслаивались годами, закрывая их чистоту, и поэтому девушки превратились в тех, кого мы видим сейчас. Обратите внимание на цветок лотоса, он произрастает из грязи, но не запачкан. Не только девушкам есть чему поучиться у этого цветка. Когда мы увидим и осознаем корень своих проблем, тогда лотосы расцветут повсюду.

***

Роман, 39 лет

— Конотопчанки... Как и все украинки: красивые, интересные. Есть, конечно, дуры... (смеется), но немного

***

Анонім. Коментар надано зі словами: «Але це просто під такий настрій запитали. Можливо, вже завтра я сказав би інакше»

— Не все, но подавляющее большинство — стереотипно мыслящие. Не готовы принять новую идею и обдумать ее. Живущие по принципу «я так привыкла, значит это правильно». Собственно, это касается не только женщин.

***

А для мене вони різні, але сильні та витривалі; теплі, затишні та справжні. Із втомою в очах — хто від танців, хто від хатніх робіт, а хто від малечі. В сукнях, беретах, інколи в «мохерових» шапках, але свої, конотопські. Такі, що і борщ зварять, і вірша напишуть, і колискову заспівають.

Фото на головній: unsplash.com

Медіакіт сайту/ціни на рекламу
Коментарі:

Останні новини