Про усмішки, сіль та затишок у Конотопі

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 24.02.2019 09:00
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Багато людей нині тяжіє до великих міст. І не дивно, адже там вони здебільшого через роботу, якої бракує. Але великі міста — це не лише якісь блага, можливості, а й тиснява, задуха. Вони можуть поглинати.

Часто людину втомлює велике місто, виснажує. Перевага маленьких міст полягає в тому, що вони затишні, відносно спокійні. Нема тих шалених натовпів та темпу життя, від якого іноді здуріти можна, адже ні на що постійно не вистачає часу.

Конотоп — саме таке невелике затишне містечко, яке одного разу і назавжди стало моєю другою домівкою. Загалом життя тут комфортне, спокійне, розмірене. Начебто, тут є все, що потрібне для комфортного життя.

На мою думку, непогано було б додати в життя міста трохи більше цікавих заходів. Наприклад, якісь квести для молоді, можливо трохи більше концертів.

Була колись на одному, де виступала місцева група, душа просто відлітала в нірвану. Жива музика — це неабиякий еліксир для свідомості, розрядка. Всі слухачі перетворюються на єдиний живий організм, який коливається в такт музики в ейфорії.

Ще, звісно, місту не вистачає усмішок. І це зовсім не жарт. Іноді йдеш отак по вулиці, а люди кругом похмурі, хоч на вулиці просто прекрасна погода і сумувати не годиться.

Забула про сіль. Так, так, саме сіль, або пісок взимку на тротуарах. Коли я йду з вокзалу до гуртожитку, ризикую кільканадцять раз впасти. Як кицька, крадусь, аби не розпластатись на льоду.

Але усмішок явно бракує. Тому, коли хтось побачить дівчину, що без причини всміхається, не варто думати, що вона божевільна, просто місту дійсно це потрібно. Якщо це змусить хоч когось зробити те саме — я не дарма топчу тротуар цього маленького затишного містечка, яке зветься Конотоп.

Фото на головній: Анна Стрітовіч

Медіакіт сайту/ціни на рекламу
Коментарі:

Останні новини