Унікальний генетичний код, чи прагнення до спотворення

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 06.02.2019 13:00
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Чи звертали ви увагу під час подорожей на унікальні особливості регіону, області, міста чи району, де перебуваєте? Що саме формує унікальний шарм, стиль та ритм життя у кожному місті?

Від грубої педантичності та не менш різкої манери спілкування жителів Дрездену до привітливих, гучних, метушливих та підприємливих містян Шанхаю. Всюди на промерзлій скандинавській землі Стокгольму та Гельсінкі, білосніжних пустелях північної Африки, смакуючи віденські марципанові цукерки, прогулюючись коридорами таємничого Краківського замку чи просто спускаючись у київське метро. Яке б місто я не відвідав, куди б не завітав, у кожному куточку цієї планети було щось унікальне та особливе, притаманне тільки цій території. Звичаї, культура, релігія, економіка, політичні та багато інших факторів, які формують цю неповторність. І чим меншу соціальну групу розглянемо, тим більше причин і наслідків формування унікальності представленого соціуму ми зможемо спостерігати.

А що робить унікальним наше місто та конотопчан? І взагалі, чи є в нас щось особливе?

Незважаючи на сумну сніжно-сіру пастель пейзажів з наших вікон, я буду намагатись максимально позитивно описати цю трагікомедію, спостерігати за якою мені випала честь.

Здавалося б, в епоху високошвидкісного інтернету, термоядерних реакторів, SpaceX, башти Бурдж Халифа та теорії струн — світ, який нас оточує, трохи застарів. І найголовніше — конотопчан це влаштовує. І це перша наша унікальність. Нам класти. І ми готові стояти за цю ідею до останнього. Нам завжди хтось щось винен. Ми вже звикли чекати на героїв, які принесуть мир, злагоду, багатство та щастя в наш дім. І в перемогах, і в поразках завжди винуватцем буде третя сторона. Ми звикли приймати дійсне замість того, щоб прагнути кращого. І просто жалітися, без спроб щось робити. Конотопчанам не притаманно сворювати, зате до спотворення та руйнацій ми гаразді. Ми унікально можемо спотворити все. Мову, ідею, культуру. Нам не подобаються старі правила та порядки, але й до нового ми дикі. Ми не є однією територіальною громадою. Ми просто громадяни України, які живуть в межах одного міста, на яке їм, правду кажучи, начхати.

І копирсаючись у бочці з медом, кожен конотопчанин прагне знайти свою ложку чорної зловонної маси. Адже без цього весь сенс копирсання втрачається. І яким би солодким не був цей мед, справжня насолода, коли ти смакуєш той гіркий мазут. Бо саме ця ложка і робить твій квітковий нектар таким унікальним.

Фото на головній: Українська Правда

Коментарі:

Останні новини