Про географію щасливих людей, проект Happy Ukraine та знайомство з директоркою місцевої гімназії

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Це знайомство могло статися будь-де: в Конотопі, в іншому місті України або навіть за кордоном (бо ми обидві любимо подорожувати та знаємо іноземну). Але особисте знайомство сталося буквально кілька днів тому, під час проведення однієї із зустрічей проекту школи амбасадорів Happy Ukraine.

В той день, коли ця жінка із сяючою посмішкою та демократичними меседжами до збуджених галасливих учнів зайшла до бібліотеки гімназії, я вкотре подумала: зустрічі з щасливими людьми не залежать від пори року та від того, що видно з вікна. То може бути Київ, Лондон, Конотоп: щасливу людину легко впізнати за енергетикою, створеною навколо; за рухливістю, з якою, щойно зробивши каву, вона пропонує переглянути, обговорити, запланувати, подивитися; за особливою аурою, яка лишає по собі приємний післясмак та бажання зустрітися знову.

Моє запитання колезі Вікторії: «Хто це?» почула відповідь: «Вона (Юлія) очолює гімназію вже вісім років поспіль». Ми обговорюємо мапу життєвих сенсів, що їх обрали учні, дивуємося незалежності та критичності їх мислення, кажемо «Вау!» їх безпосередності та спокійній реакції на відеозйомку, а поза тим запитуємо одна одну про життєвий шлях, про плани на майбутнє, про нагальні challenges, п’ємо смачну каву і знаходимо безліч спільного.

Спільне про іноземні мови, про популярність громадян світу, про пріоритетність родини та діток, про жіночність, про протидію системі та бажання творчого польоту.

Юлія з гордістю показує альбоми, подаровані випускниками (то справжні витвори мистецтва), розповідає про досвід спілкування з політиками в рамках програми «Молодь дебатує», про неоднозначність акцентів в конотопських реаліях, а в перервах між філософськими розмовами знайомить мене та Віку з тими, хто працює в гімназії.

Ми одноголосно доходимо висновку, що спільного багато і що ми взаємно раді реалізовувати всесвітньо відомий проект Happy Ukraine саме тут. Проект щасливих людей про спільні цінності та шлях щастя для Диво-молоді; проект, який має стати глобальною соціальною ініціативою 2019, визначити спільні завдання учнів та колективу вчителів школи; проект, який має на меті до 2030 року змінити стан справ на краще і побачити Україну в 20-ці перших країн за рейтингом щастя.

Я, Вікторія та Катерина невимушено розповідаємо про курс щастя у Гарварді, про проект Вікторії Андрієвської Happy Ukraine, про найдовший експеримент, який тривав 75 років, учні гаряче дискутують щодо спільного вибору цінностей (хтось каже: одна з трьох важливих — то життя, а хтось — родина, а хтось — свобода або народ), напруження зростає. Вибори зроблено, ціннісні профілі учнів складено, Юлія посміхається до нас, ми жваво обговорюємо результати та особливості паралелей і чекаємо наступного тижня, щоб зустрітися зі щастям та одна з одною ще раз. Проект триває, нове знайомство зростає в щирості, а головне в неупередженому першому погляді, позаяк думок безліч, але, я певна, треба довіряти власному серцю.

Звичайно в житті чорного та білого рівно по половині. В одному і тому самому містечку, як от Конотоп, відзначають дні народження та розлучення,  пишуть музику та заповіти, одночасно вітаються з друзями та тиснуть «block» щодо небажаних гостей на фейсбуці, вітаються з адміністратором в NYSP та на правах пліток розповсюджують негативні фідбеки про інші кафешки.

Світ контрастний, світ невеликого провінційного міста тим більше. Але я не втомлююся запитувати своїх опонентів #ПроЩоТутЖити та знаходити відповіді, після яких бажання побачити світу посилюється, жага до networking-у відновлюється, а віра в нові знайомства живе далі.

Відповідь Юлії на питання #ПроЩоТутЖити проста — люди та родина, рідні вулиці та друзі. Щирість не обов’язково оригінальна, але точно щира.

Фото на головній: Facebook /  Julia Barannyk

Медіакіт сайту/ціни на рекламу
Коментарі:

Останні новини