Селище Короп неподалік від Конотопа славиться своїми легендами та знаковими постатями. Конотоп.City відвідав це місце та відчув на собі його колорит: від церкви-фортеці до зуба мамонта. Зібрали декілька локацій, які потрібно хоча б раз відвідати конотопцям.
Короп — це селище в Чернігівській області з населенням у п’ять тисяч осіб. Не дивуйтеся, назва справді за легендою походить від риби. Як «Конотоп» від коня.
Мандрівку почали з Конотопа. Раджу їхати своїм транспортом, тому що поблизу селища є багато цікавих локацій: розкопки монастиря та дуб, який може обійняти лише вісім людей, в Рихлах, залишки замку у Вишеньках і склеп першої жінки-хіміка в Шабалинові.
Наш варіант на сьогодні — автобус. Є чимало маршрутів з Конотопського автовокзалу. Не потрібно боятися «тиц-тиц» дорогою до Коропа: ям не багато, а навколо гарні краєвиди. Особливо, перед в’їздом в селище — ліси зі столітньою історією.
При в’їзді в Короп з боку Конотопа знаходиться великий сад, в якому можна придбати яблука чи яблучний, яблучно-морковний та інші органічні соки «Золотий пармен». До того ж, на території саду є парк зі штучною водоймою та гарними локаціями для фото.
Маршрутка доїжджає до центру міста: тут вокзал, парки, дитячий садочок та школа. День обіцяв бути не простим через сонячну погоду та довгі походи пішки. Тож, першою справою зайнялися пошуками якісної кави та випічки.
Виявилося, у Коропі є єдине місце, де можна випити кави, перекусити та просто посидіти під кондиціонером, — Coffee Boss.
Асортимент кавових напоїв значно більший, ніж у конотопських закладах. А це, нагадаю, селище міського типу. Загалом, 42 кавовмісних напої та близько 30 напоїв з літнього меню. Також можна придбати випічку, яку тут і готують, та різного роду бутерброди.
За час нашого перебування в заклад зайшли-вийшли приблизно 10 осіб. Як говорить офіціантка, за день буває приблизно 50 клієнтів і здебільшого молодь.
Коли запитали у місцевих, що можуть розказати про Короп, то перша фраза: «Сім церков, Плавучий міст і баба Калачиха». Зацікавив саме «плавучий» міст, тож рушили одразу до озера Карпівка.
За словами місцевих, цей міст щовесни «зносить» повінь і щоліта його відбудовують заново. Останнім часом вода в озері значно впала, тож такий «челендж» дещо призупинився.
Що стосовно баби Калачихи — то це як відьма Явдоха у Конотопі. Ходять легенди, що це була торговка, в якої можна було придбати справді все. Особливо — велику кількість різного роду калачів.
На території Коропа знаходиться багато церков, більша частина яких зруйнована під час воєн або не дожила до нашого часу у своєму первинному вигляді.
Першою відвідали Іллінську церкву-фортецю — вона єдина у своєму роді на Лівобережній Україні. Точна дата побудови невідома, але орієнтовно 17 століття. На той час вона виконувала оборонну функцію під час війни Московського царства зі Шведським королівством. Саме Коропом проходив Іван Мазепи зі шведським королем Карлом ХІІ. Є місцевість на Коропщині, яку називають «Могила», саме там поховали багато шведів під час цієї війни.
На жаль, верхня частина храму постраждала у роки Другої світової війни. Наразі він схожий на руїни та знаходиться на стадії реставрації. Якщо уважно придивитися, то можна помітити старовинні фрески та стіни шириною у два метри.
Іллінська церква-фортеця має підземний хід до Вознесенської церкви 18 століття. Там частково зберігся настінний олійний живопис того часу та старовинні ікони.
Якщо ви думаєте, що будівля церкви — це суто релігійна споруда, то вам точно варто відвідати Феодосіївську церкву. Спочатку вона дійсно була храмом, згодом її переробили під кінотеатр, а пізніше — під нічний клуб.
Зараз церква виконує роль Коропського регіонального історико-археологічного музею. Особливий він тим, що в ньому знаходиться зуб мамонта з розкопок за 50 км від Коропа та зменшені копії церков селища. У музеї можна придбати сувеніри з коропівським колоритом від місцевих майстрів.
Феодосіївську церкву збудували одразу після страти винахідника Миколи Кибальчича. Про нього нам дещо розповіли в музеї.
Кибальчич працював у підпільних друкарнях та в, так званих, «пекельних лабораторіях», де виготовляли вибухівку і зброю для терористичних актів. У домашніх умовах створив динаміт, який за характеристиками перевершив його винахідника — Нобеля. Крім того, він створив рецепт унікальної фарби для підпільних друкарень.
Кибальчич разом з іншими «терористами» хотів змінити тогочасний лад життя, а для цього потрібно було скинути з престолу Олександра ІІ. Саме за нього підписали Валуєвський та Емський укази про заборону української мови.
До цього на російського імператора було багато замахів, але ідея Кибальчича була іншою — для цього він створив вибухівку, яка стала прототипом сучасної гранати. Після останнього теракту Кибальчича заарештували. У камері, за кілька днів до страти, Микола розробив проєкт реактивного літального апарату, який надряпав уламком ґудзика на стіні каземату.
Після страти через повішання тіло знайти не вдалося, але в Коропі є меморіальна садиба Миколі Кибальчичу та пам’ятник у центрі. Також вартою уваги є Церква Успіння Богородиці, побудована з дерева без жодного цвяху. Її настоятелем був батько вченого Миколи Кибальчича.
Крім винахідника, знаковою постаттю Коропа є гетьман сіверський Дем'ян Многогрішний. Про нього вам багато розкажуть у музеї, адже Короп — дійсно історичне селище. При чому, воно здивує також своєю охайністю, рівними тротуарами та компактністю: центр і «старий центр».
