Десь у Хем Хаусі — вілла, Лондон — квітнуть люпини, які коштують, до речі, по 15 фунтів за штуку. А от у Конотопі вони теж квітнуть, але безкоштовно. Я до чого веду: місто можна відчути, спробувати на смак, вдихнути та запам’ятати запах. Зробити це на центральних вулицях інколи важко — вони типово гаміркі, димні та виблискують вітринами.
Львів на смак як кукурудза в попелі — простий, але смачний та вишуканий. Полтава відчувається як ожина на серпневому сонці — не кожному до вподоби, але вже якщо засмакує, то назавжди. І навіть Кропивницький, що особисто мені смакує як шкірка печеного баклажану, теж вміє бути привабливим. А Конотоп? Якими (не)очевидними місцинами знайомий він вам? Сьогодні ділюся своїми.
#1
Спекотним днем у центрі міста завітайте до затишного двору за готелем «Україна». Широка лава, атмосферні малюнки та прикольне авто для малечі. Двір простий, як і наше місто, але має власний характер, втім, як і Конотоп.
Для мене цю локацію відкрив Олександр Ребров восени минулого року. Відтоді ми інколи з малим там перепочиваємо. Завжди наодинці самі з собою. Пишу нариси, бо справжнісінький руль іграшкової автівки здатний хвилин на 30-40 відволікти Тихона від «мама-мама-мама».
#2
Якщо ви, так само як я, любите ходити пішки, наступний маршрут розкаже, які в Конотопі дороги, що коїться на узбіччях, а на шляху до місточка та «водоспаду» послухаєте кумедні уривки місцевих діалогів.
#3
Любителям артхаусу, тим, хто шукає локацію для відео або просто для відвертих соціопатів — руїни водонапірної вежі біля 1-го інтернату. You are welcome думати свої думки «про життя» там скільки завгодно.
Вид на місто, безкрайнє небо, ви й Конотоп. Інста-фото зі смаком — забезпечені. Коли дивишся на це фото, згадується Юрій Іздрик «Флешка. Дефрагментація»: «В небі роз’яснилося: в нас немає іншого шляху, крім безлічі інших».
#4
Відомо, що з кількох боків місто дихає луками та гаєм. Якщо повернути з 2-го пров.Нахімова, то вийдете в долину річки Єзуч. Звісно, було би краще, щоб і річка виблискувала на сонці чистою водою, але ж ні: лише трави, місточок та ваша фантазія.
Щоб зробити свіже фото, в п’ятницю пішли з малим саме туди. До вражень дня додалися: конячка Калина, що гарсала на сонці навіженими рухами, кілька корів, клечання, що ми його на Трійцю там дістали, а також колоритна конотопська дамочка. Вона намагалася зробити селфі та розповідала, яка Калина була малою.
Тут Конотоп дихає сільським повітрям вільної зрозумілості та сподівань: «Мо, Єзуч колись буде трохи чистішим...»
#ПроЩоТутЖити? Про синьоокі краєвиди, які відкриваєте кожного дня. Про пішохідні маршрути, що їх друзі для вас створили. Про нічні прогулянки червневим містом, що їм так радіє втомлене мамине серце (я про себе, «єслі шо»).
Діліться своїми (не)очевидними glimpses of the city. І дяка, що читали до кінця!
