Підслухала сумні, веселі, а часом і незбагненні розмови тих, хто оточує нас щодня.
***
Черга в поліклініці. Пишна жіночка-лаборант середнього віку діловито звертається до натовпу:
— Я сказала більше не занімать, шонєпанятна?
Невпевненний голос із черги:
— Так ще ж немає 10-ї.
— Нє, ну ти подиви, який «елєкторат» зібрався! (натякає на політичні розмови у черзі)
***
Двоє продавчинь вовтузяться біля вітрини з морозивом. Магазин «Молоко».
— А оце по чим?
— Я ж тобі казало, оце «хвіолєтове» по 15.
***
Лікарня. Нещільно прикриті двері. З кабінету онколога по-базарному гучномовний голос медсестри:
— Який мамограф, де тут груди? Їх же немає, мамограф не візьме.
***
Кафе. Витончена вона як декларація аксіоми «чим складніша жінка, тим простіший манікюр».
Каже у слухавку:
— Так, так, діар, нас двоє... я та мій бокал.
***
Я в черзі, де роблять копії. Маю стопку документів на скан. Адмін заклопотаний та невдоволений:
— Багато часу займе сканувати.
— Які шанси, що до вечора я заберу?
— Все, кто оставляет докУменты, просто так не уходят!
***
Черга каб.305 міської ради. Зміна адреси голосування. Він і вона.
Вона:
— Ти як хочеш, я піду. (трохи тихіше) Вдома паста, супчик.
Він:
— Ну ти інтєрєсная, доля країни ж рішаться будіт.
***
Кафе. 99%, що в них перше побачення. Обидва 40+.
— Вы красивая.
— То вы меня плохо знаете. Вот скажите? Зубную щетку по утрам на место ставите? А стульчак опускаете? (пауза) Отож.
***
Перед книжковим.
Вона:
— Так мо їй на подарунок книгу купимо? Про щось, шо нужно.
Він:
— Брєд. Жодна книга про те, шо нужно не допомагає в тому, шо нужно.
Філософ, дивуюся я.
***
Двоє підлітків. З тих сучасних, що носять венси та модну зачіску.
— Нє, ну він і запитав. Це так само як на співбесіді в Гугл запитати: «Як ви дізналися про нашу компанію?»
Тішуся, ідучи позаду, що і такі є в Конотопі.
***
Черга у відділенні ощадбанку.
— Дозвольте без черги. Я же з дитиною.
— Та оно писали про випадок. То може і не ваша дитина, а ви її орендували, щоб без черги пройти!
Фото на головній: Ольга Передера
