Карантин — не привід не помічати красу навколо. У місті вже квітнуть дерева, розпускається листя. Конотопець Данііл Артюх фотографує у стилі «урбан» та «стріт», але цю серію знімків вирішив присвятити саме конотопській весні.
«У кожного міста є душа»
— Це моє рідне місто, де я народився, виріс, вивчився, і живу зараз. Мені здається, кожен повинен любити те місто, де пройшла найкраща частина його життя — дитинство. Це не залежить від статусу цього міста, його розмірів, добробуту та іншого.
Конотоп мені подобається тим, що це невелике, затишне містечко де, здається, всі один одного знають. Ще в цьому місті є все, що потрібно людям для гарного проведення дозвілля, — кафе, ресторани, кінотеатр і так далі.
Душа є в кожному місті. Мені здається, фотографи, як ніхто, це відчувають. Особливо ті, які займаються стилем «стріт» та «урбан».
Фотографую Конотоп, тому що він гарний. Хтось заперечить, вкаже на його недоліки: недобудови, розбиті дороги та інше. Але для фотографа немає негарних місць.
Одне з головних правил фотографа — дивитися під іншим кутом, шукати незвичайний ракурс. Так навіть зруйнований будинок на фото може стати, без перебільшення, справжнім твором мистецтва. А фото — це і є мистецтво.
«Вкласти в фото сенс»
Це фото мінімалістичне. Фотографувати в такому стилі і легко, і складно одночасно. Потрібно вкласти в кадр сильне смислове навантаження, при цьому, залишивши мінімум предметів та деталей.
Щоб зловити наступний кадр, мені знадобилося зробити близько 170 знімків. А все тому, що на ньому бджілка.
Для мене квітка — це маленький вогник, який дає трохи світла тепла. Навіть якщо не фізичного, то точно душевного.
Той маленький вогник, що дає сірник, для мене особисто символізує життя, його початок. Щойно вогник займається — це так само, як і квітка проростає крізь землю.
