Конотоп.City продовжує знайомити читачів з твором Руслана Горового «Конотоп земля легенд». Це своєрідний роман з коротких історій про різних людей і різні життєві ситуації. Щотижня презентуємо одну історію.
Публікується зі збереженням авторської орфографії.
***
Жив в Конотопі біля вокзала Роман. Спортівний куди там. Виходи ото всякі на турніку робив і підйоми з переворотами. Зранку бігав, ввечері футбол, Вопщєм спортсмен. Даже пива не пив. Не то шоб проти алкоголя, просто перло його по спорту.
Ну і поїхав раз в Болгарію в Албену відпочивать по путівці. Даже олинклюзів не брав бо смисл йому, бухать то не бухає... Поїхав в готель СПОР, дума може там спортсмени теж які будуть. Приїхав, а там готель такий маленький, не альо, в ньому в основном самі болгари живуть, шо в других готелях працюють. В готелі ні спортзала і даже нормального спортмайданчика нема.
Ну шо робить? Почав Роман бігать на море. Пробігає вздовж берега, пропливе, знову бігає. Но хочеться ж і навантажень не тільки на ноги. Вопщім нирнув витягнув з води каменюку кілограм сім гладеньку таку гарну. І з нею займався як з гантелею, а на ніч ховав в кущах біля готелю.
Ну пролетіли десять днів, час вертать назад, Роман зібрався, машина відвезла в аеропорт. Здає валізу і тут його кличе болгарин той шо в апараті багаж світить, мол шо це таке, відкривай. Ну Роман відкрив, а в валізі в шмотках ця каменюка з моря. Таможня тіпа це як понімать? А Роман дурака включив і каже тіпа знайомтеся, це мій друг Кріс, для чужих Крістіан, я його врятував, він тонув, а я цого з моря витягнув і тепер везу в Конотоп. Таможніки покрутили пальцями біля скронь, думають ну все, допився турист, но пропустили.
Так цей камінь тепер у Романа вдома на вікні стоїть. Всім новим гостям розказує як собі спортивного партнера в Болгарії знайшов.
***
Придбати цю та інші книги Руслана Горового можна у видавництві «ТаТиШо»
