Що треба мати, щоб почувати себе щасливим? Катована хронічним безгрошів’ям, більших наших співгромадян мріє про шурхіт купюр у гаманці, які дадуть можливість хоча б на кілька днів втекти від осоружних буденних проблем. Проте дивишся часом на власників «тугих» гаманців і помічаєш повну «відсутність наявності» щастя на пещених обличчях.
Мабуть, найщасливішими людьми сьогодні можна вважати людей, захоплених. Тих, які займаються чимось не для заробітку, а виключно для власного задоволення, чи, мабуть, точніше, для реалізації потреби у творчості.
Саме такі думки з’являються, коли дивишся на роботи Ганни Юхимівни Підгайної, на перший погляд – звичайної конотопської пенсіонерки. Проте, з другого погляду розумієш – щоб створити щось подібне, треба мати в душі, як то кажуть, іскру Божу.
…Г.Ю.Підгайна народилася в 1951 році у селі Попівка. Вишиванням захопилась у дитинстві. Та й, мабуть, важко уявити інший розвиток подій – вишивали її мати та бабуся, на уроках праці дівчаток знайомили з вишивкою ще з початкових класів. «Дивлюсь я на сучасних школярів і думаю, – говорить Ганна Юхимівна, – що навчаться вони робити власними руками? Враження складається таке, що їхні уроки праці більше схожі на креслення».
За часів її дитинства, як згадує Г.Ю.Підгайна, життя було інше. Вишивання було досить популярним серед дівчат шкільного віку, які часто збирались гуртом, демонстрували власні вишивки, переймали досвід ровесниць. Та й серед дорослих жінок було немало майстринь володіння голкою.
Отримавши середню освіту, Ганна вступила до Конотопського медучилища, де отримала фах медсестри. Рік працювала в Козацькому, потім повернулась до рідної Попівки. Вийшовши заміж, вона у 1977 році переїхала до Конотопа, і чверть віку працювала спочатку у дитячому садочку «Орлятко», а потім у наркологічному та дитячому відділеннях Центральної районної лікарні. Вийшовши на заслужений відпочинок, Ганна Юхимівна продовжує працювати у приватного підприємця. «Життя змушує, – сумно посміхається вона, – на нашу пенсію прожити важко».
Протягом цих років Н.Ю.Підгайна не розлучається з улюбленим заняттям. «Так уже звикла, – говорить вона, – дивишся телевізор, а у руках голка або спиці. Коли на свято не можна шити та в’язати, ходжу сама не своя».
У творчому доробку Ганни – роботи різного плану. Це, і картини, вишиті кольоровими нитками, і весільні рушники, і вивʼязані гачком іграшки, які колись дарували на різноманітні свята колегам. А взагалі, слово “дарувати” дуже пасує до її вдачі. Бо інстинкт власника у цієї жінки (напевно, як і у кожної талановитої людини), практично відсутній. Тому дарує Ганна Юхимівна зроблене власними руками щедро – подругам, родичам, колегам по роботі. Найбільше її захоплення – вишивання картин. «Хоча я не художник, проте малювати люблю», – говорить майстриня. Так і почала вишивати картини. Спочатку зображувала казкові сюжети, потім основною темою стала вишивка дітей на природі, а останнім часом на її картинах переважає релігійна тематика.
Скільк ж картин створила ця талановита жінка? «Не рахувала ніколи, – посміхається у відповідь Ганна Юхимівна, – навіть приблизно не можу сказати. Та й розлетілися вони світом, як птахи. Зокрема, подаровані картини «Ромео і Джульєтта» і «Дівчинка з собакою» помандрували до Росії. Можна додати, що не тільки подаровані картини Г.Ю.Підгайної розлітаються по світу. У виставці, яка проходила у столиці нашої країни і була присвячена Міжнародному дню інвалідів, брали участь дві картини, створені нашою землячкою – «Покрова» та «Ісус Христос з ягнятами». А у музеї Центральної районної лікарні відвідувачі можуть побачити портрет Т.Г.Шевченка та українську вишиту сорочку – теж творіння рук Ганни Юхимівни.
«Якщо колись удасться видати альманах «Таланти Конотопщини»,– говорить культорганізатор Конотопського територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Катерина Єфімова, – то почесне місце у ньому займуть роботи Юхимівни. Це жінка не тільки всебічно обдарована, а й щедра душею і серцем. У нашому центрі вона постійно перемагає у конкурсах на кращу вишивку та найсмачніший салат. А ще Галина Юхимівна – неперевершена актриса. Створені нею образи Баби Яги та Явдохи завжди викликають хвилю оплесків захоплених глядачів».
У Г.Ю. Підгайної виросли дві доньки й онук. Вистачає і домашнього клопоту, і репетиції у терцентрі відбирають чимало часу, і підробляти доводиться. Але завжди знаходить час для улюбленого заняття, і виходять з-під її рук справжні витвори мистецтва. Дива, створені голкою.
