Хто ми — конотопці чи конотопчани? Що думають містяни і що про це кажуть експерти

Анастасія Залозна Редактор

07 травня 2019 19:00

«Конотопчани гідно виступили на турнірі» — пишуть деякі медіа, а інші — «Конотопці здобули перемогу». Як же правильно називати жителів Конотопа? Вирішили з’ясувати це питання раз і назавжди.

Що думають містяни

Запитали у жителів міста, як їм більше подобається себе називати: конотопець чи конотопчанин, конотопка чи конотопчанка?

Артем, 37 років

Конотопчанин. Просто обрав з двох варіантів той, який більше сподобався на слух

Таїсія, 22 роки

Конотопець якось зовсім не звучить. Думаю, грамотніше буде сказати конотопчанин. Оскільки я дівчинка, то конотопчанка

Валерій, 20 років

Подобається більше конотопчанин. Як на мене, звучить краще, ніж конотопець

Віта, 46 років

Мені більше подобається конотопчанка. Це слово м'якше звучить, у порівнянні з "конотопка"

Що кажуть експерти

Наталія Барбара, кандидат філологічних наук, доцент кафедри фундаментальних і загальнонаукових дисциплін КІ СумДУ

— Серед українських назв людей за місцем проживання чи народження (катойконімів) найпродуктивнішою є словотвірна модель із суфіксом -ець (у формі чоловічого роду), -к-а (у формі жіночого роду) та -ц-і (у множині): конотопець – конотопка – конотопці. За правилом, суфікс -чан вживається тоді, коли к-ч-ц належать до кореня слова: Донецьк – донеччанин – донеччанка – донеччани. Однак систему творення катойконімів навіть дуже солідні мовознавці кваліфікують як систему переваг, за якої у мовця є можливість вибору з кількох варіантів. На цей вибір впливають рівень знання норм літературної мови, історична та місцева традиції. Тому, хоча форма конотопчани є, по суті, калькою з російської мови, своєрідною ознакою радянської доби, через її популярність у місті вона теж має право на існування в мовленні.

Ірина Козлова, керівник літературної студії «Джерела», член Національної спілки письменників України

— Найвищим рівнем активності у творенні похідних іменників зі значенням назви особи за територіальною ознакою характеризується словотвірний тип із суфіксом -ець. У цьому ряду знаходиться і активно вживане конотопець, конотопка, конотопці. Особисто я надала б перевагу саме такій формі найменування жителів нашого славного міста.

Саме так називають наших земляків у давніх писемних джерелах, річка що протікала через місто, мала назву Конотопка. Крім того, в Україні досить часто зустрічається прізвище Конотопець, вочевидь похідне від найменування людини за місцем проживання чи походження.

Плідним щодо утворення таких іменників є також суфікс -анин (-янин, -чанин). Іменники із суфіксом -чанин довгий час уживалися паралельно до іменників на -ець: полтавець — полтавчанин. Паралельно вживалися і конотопець, конотопці – конотопчанин, конотопчани.

Досить поширена словотвірна модель із суфіксом -янин у випадках, коли прикінцевим приголосним твірної основи є б, п, в, м, ф: Львів – львів’янин, Суми – сум’янин. До цього ряду, як цілком нормативне утворення, можна віднести і вживане останнім часом конотоп’янин, конотоп’янка, конотоп‘янці. Так, наприклад, пишуть у Вікіпедії. Виглядає незвично, але цілком правильно за словотворенням.

Таким чином, у нашому повсякденному вживанні, ймовірно, ще довго фігуруватимуть як паралельні конструкції традиційне конотопець, звичне, бо зумовлене сильним впливом російської конотопчанин і новітнє конотоп’янин як ознака сучасних мовних віянь.