День фармацевтичного працівника відзначається в Україні щорічно в третю суботу вересня. Свято встановлене в Україні «…на підтримку ініціативи Міністерства охорони здоров'я України та враховуючи значний внесок працівників фармацевтичної галузі в охорону здоров'я населення…» згідно з Указом Президента України «Про День фармацевтичного працівника» від 7 вересня 1999 року.
В Конотопі це професійне свято для десятків фахівців. У різнобарв'ї аптек нашого міста нелегко вибрати героїню для нарису. Різні за віком, тривалістю роботи, зовнішністю… Можливо, лише гендерних відмінностей бракує: переважна більшість фармацевтів сьогодні – представниці прекрасної статі.
Тетяна Скляр побачила світ у нашому місті. Початкову освіту здобула в школі № 3, а потім продовжила навчання у школі № 12. На думку батьків, у СШ№ 12 (таку назву мав тоді сьогоднішній ліцей № 12 – прим.І.Л.) був значно вищий рівень викладання англійської мови. «Я до сьогодні вдячна їм за це, — говорить Тетяна Олексіївна. — Може, не так часто доводиться застосовувати в житті знання іноземної. Проте я завжди з приємністю згадую ті часи, коли вивчала англійську мову в школі».
Після дев'ятого класу вона вступила до Конотопського медичного училища. Бо ще з дитячого садочка мріяла допомагати людям боротися з хворобами. Медучилище закінчила з червоним дипломом. Потім рік працювала дільничною медсестрою в поліклініці Конотопської Центральної районної лікарні. Життєві реалії дещо підкоригували дитячу мрію. Проте не відбили бажання вчитися далі.
Тому Тетяна вступила на фармацевтичний факультет Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Ще студенткою прийшла працювати в одну з конотопських аптек. І вже понад півтора десятиліття працює тут. «Я жодного разу не пошкодувала, - наголошує вона, - що обрала фах фармацевта. Задоволена своєю роботою, колективом, про зміну професії чи місця роботи ніколи навіть не задумувалася».
Найбільше у своїй роботі Тетяна Скляр цінує можливість допомагати людям. «Якщо моя порада допомогла людині, — говорить вона, — це найбільше щастя. Часто трапляється, що відвідувачі аптеки щось запитують, прохають підказати, порадити. І часом хтось потім приходить знову, дякує, наголошуючи на позитивному ефекті. Ось тоді відчуваєш задоволення від роботи».
Мабуть, для кожної жінки найважливіша частина життя – це її діти. Не виняток у цьому й Тетяна Олексіївна. Її син навчається в Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", здобуває фах реабілітолога. Теж мріє допомагати людям повертатися до нормального життя після поранень, травм та пошкоджень.
А підтримувати життєвий тонус Тетяні Олексіївні допомагає її улюблениця – біленька кішечка з не зовсім звичним для її родичів ім'ям Мишка. Сам факт її появи у квартирі нашої героїні досить прикметний. Рік тому син зустрічав її пізнього вечора після роботи. Неподалік від аптеки побачили тремтяче кошенятко. Залишити це створіння без уваги було неможливо. «Коли я взяла її на руки, — згадує Тетяна Олексіївна, — зрозуміла, що залишити її на вулиці просто не зможу». З тих пір Мишка адаптувалася до нових господарів, перетворившись у дорослу розумницю з постійним бажанням додати настрою й життєвого оптимізму…
Залишається лише привітати Тетяну Скляр з професійним святом і побажати їй успіхів у благородній справі допомагати людям.
