17 вересня в Україні відзначають День рятувальника. Про будні конотопської служби 101 під час війни, статистику нещасних випадків та пожеж, мінну безпеку, а також про те, що найбільше мотивує працівників ДСНС, читайте в інтерв'ю з провідним фахівцем Конотопського управління державної служби порятунку Володимиром Борутою.
— Пане Володимире, Ви один із провідних представників агітаційної роботи Конотопської громади. Вас найчастіше запрошують у заклади освіти, на підприємства. Про що говорите з різними аудиторіями слухачів ваших лекцій?
— Моя робота полягає в обліку пожеж та надзвичайних ситуацій, перевірці об’єктів з питань пожежної безпеки, проведенні лекцій, агітаційних заходів тощо. Агітаційні заходи наразі займають левову частку моєї роботи. Якщо раніше ми застерігали від наслідків неправильної поведінки в побуті, на робочих місцях, які призводять до виникнення трагедій, то сьогодні тематика бесід з людьми розширилась. Вчимо переважно безпековій поведінці під час війни, мінній безпеці, алгоритму дій при виявленні вибухонебезпечних предметів, артобстрілі. Серед слухачів багато молоді, дітей – до них особливий підхід. Суху статистику діти не сприймають. Тому особисто я намагаюся говорити з ними їхньою ж мовою – зрозумілою, молодіжною, з конкретними прикладами.
— У перші дні вторгнення до Конотопа в місто увійшли московські загарбники. Було декілька боїв і як наслідок – пожеж. Також усі ми пам'ятаємо, як в один з об'єктів енергетичної інфраструктури влучила ракета. Розкажіть про роботу вашої служби в цей важкий для всіх нас період.
— Один з боїв відбувся безпосередньо біля пожежної частини. Згорів будинок біля служби порятунку. На щастя, під час окупації людських жертв серед населення не було. Хоча, ми знаємо, тоді загинули військові… Свою роботу рятувальники виконували, як і завжди: де, потрібно, гасили, рятували. Не про все можна розповісти, доки триває війна. Скажу лише одне: всі працівники служби залишалися на місці і виконували свою роботу. Чи було страшно? Усі ми люди, і всім буває страшно, але ніхто не втік і не відмовився від виконання покладених на кожного конкретного працівника обовʼязків.
— У ваших лекціях багато реальних історій з роботи ДСНСників Конотопщини. Ви черпаєте їх з розповідей колег чи берете участь у порятунку людей особисто?
— По-різному. Не раз доводилося допомагати колегам-рятувальникам – виносити дітей з палаючого будинку, витягувати людей з замкнених приміщень або з автівок, які потрапили в ДТП. Якщо ти носиш форму, на якій великими буквами написане слово «РЯТУВАЛЬНИК», інакше й бути не може. Ми одна команда і в кожному з нас люди вбачають свого рятівника. І в найскладніший момент ти просто не можеш на заклик про допомогу сказати, що це не входить в твої обов'язки.
На своїх лекціях я завжди кажу, що всі інструкції та правила безпеки написані ціною чиєїсь крові. Колись десь відбулася якась трагедія, в якій постраждали люди, після чого й з'явилися правила поведінки під час виникнення даної ситуації. Це реальність і ми повинні вчитися діяти на випередження. Всі. Без виключення. І без відмовок типу «Це мене ніколи не торкнеться».
— На скільки чистою та безпечною є сьогодні територія Конотопської громади в плані розмінувань? Вже півтора роки, як конотопщина деокупована, тож чи можна говорити про те, що території наших населених пунктів не несуть загрозу для життя і здоров'я громадян?
— Стовідсотково безпечною Конотопщину назвати не можна. Так, тут дуже добре попрацювали наші піротехніки. Але навіть їхня робота не гарантує того, що десь не станеться трагедія. Земля й досі виштовхує боєприпаси часів Другої світової війни. Тож, можете собі уявити, скільки років знадобиться для того, щоб територія України очистилась після цієї кривавої війни. Тому ДСНС застерігає не ходити в лісосмуги, особливо в місцях, де велися активні бойові дії. Уникати відпочинку на водоймах, адже міни, снаряди можуть знаходитися на дні і здатні здетонувати на рух, або можуть бути принесені течією. Не піднімати з землі речі, які вам не належать – у них можуть бути приховані вибухові пристрої. Їх зазвичай ховають в іграшках, коробках з-під цукерок, дорогих телефонах і т.ін. Не варто ігнорувати цю пораду, аргументуючи свій скепсис тим, що з Конотопщини орки вже давно пішли, а тому сюрпризів для населення тут бути в принципі не може. Не забувайте про те, що завжди і всюди є диверсанти, які також можуть виконувати подібні функції. При виявленні підозрілих предметів, схожих на вибухівку, негайно повідомляйте до служби порятунку за номером 101.
— Що особисто Вас мотивує в службі? Що додає життєвих сил і заряджає енергією?
— Ви, можливо, не повірите, але мотивують люди, українці. Їхня незламність і віра. Мотивує молодь – в їхніх очах віддзеркалюється величезна відповідальність за своє, за наше майбутнє. Багато чого змінилося після 24 лютого.. На жаль, не 9 років тому, коли почалася ця війна за нашу національну ідентичність, а тільки півтора роки тому… Все, за що ми боремось, недарма, і це додає сил. Особисто я почав по-справжньому розуміти справжню цінність життя – свого і людського. Як і всі, хочу нашої якнайшвидшої перемоги. Щоб припинилися повітряні тривоги, вбивства і страждання українців. Мрію поїхати в іншу область до батьків, яких не бачив уже два роки. І це теж мотивує працювати на повну заради якнайшвидшої перемоги.
