Телловізори, автомобілі, москітні сітки, дрони — українські військові постійно потребують техніки та різного обладнання. І без волонтерів їх забезпечення було б ускладнено. Конотоп.City розпитали волонтера Михайла Козирєва як він почав волонтерську діяльність та які потреби зараз у військових.
Група в Вайбер на 20 тис.
Волонтерська діяльність Михайла почалася із створенням групи у Вайбері з початку повномасштабного вторгнення. Ця група називається «Оповіщення Конотоп SOS». Її Михайло створив для того, щоб інформувати людей, які сиділи вдома і не виходили далі своєї квартири.
«Ми були в облозі, і люди не розуміли, що воно бахкає, що та хто їде. Я створив групу, а зараз в ній близько 20 тис. людей», — згадує Михайло Козирєв.
Він розповідає, що саме після створення групи до нього в особисті повідомлення почали звертатися люди, які потребували допомоги. Михайло зміг організувати підвіз продуктів самотнім, людям з інвалідністю та іншим. Так все і почалося. Але перший запит згадати важко, зізнається Михайло, бо вже пройшло багато.
«Перший запит. Мене попросили виставити оголошення про збір в моїй групі. Збирали на автівку», — згадує Михайло.
«Кожен день був шалений»
На початку війни військовим було потрібно все — від шкарпеток, засобів гігієни, трусів і всього іншого. Михайло згадує, що «почав їздити, допомагати, шукати щось безкоштовно, щось купляти».
«Я вже не пам'ятаю, там все було як в тумані. Кожен день був шалений, просто зранку до вечора. Їздив по місту, купляв товари або люди щось віддавали. А військові почали телефонувати чи писати мені напряму і просили допомогти», — розповів він.
Допомога військовим Фото: Михайло Козирєв
Запити військових зараз суттєво змінилися, порівнює Михайло. Якщо минулого року потрібно було все, в тому числі продукти, то в цьому році вже запити більш конкретні — тепловізор, автівка, резина на автівку, дрон, приціл, генератор, зарядна станція та інше.
«Коли був перший запит на тепловізори, я розумів, що в цьому не компетентний зовсім. А потім все-таки прийшлося розібратись, що таке тепловізор, як їх перевіряти, як їх обирати», — поділився Михайло.
Збори закривають звичайні люди донатами в 10-100 грн
Михайло Козирєв ділиться, що донати роблять, а основному, звичайні люди, які читають його групу, і скидують від 10 до 100 грн. «У мене в групі 20 тисяч учасників, і якщо кожен скине по 5 гривень, то збір на 100 тис. буде закритий за один день», — каже він.
«Я всі збори планую ще до їх старту. Зараз, наприклад, є запит на комплект резини на бус медиків та причеп до буса медиків. Також потрібні шоломи. Я спершу пробую все дістати десь безкоштовно, без зборів. Шукаю друзів, знайомих, інших волонтерів, бізнесменів, хто може купити, хто може віддати безкоштовно», — поділився Михайло.
3 потужних ліхтаря для мисливців на Shahed-136Фото: Михайло Козирєв
Якщо не вдається знайти необхідне, то вже в останньому випадку Михайло звертається до людей. Якщо раніше, рік тому він казав, що «треба всім швидко допомагати», то зараз, оголошуючи збір Михайло пише «хто може допомогти». Це пов’язано з тим, що Михайло розуміє, що у людей складне становище, і з війною їх фінансове становище точно не покращилося.
«Я не прошу останні гроші віддавати. Головне – масовість. 10 гривень на тиждень — це для всіх невелика сума, яка допоможе закрити важливі збори», - ділиться волонтер.
Також в закритті зборів дуже допомагають школи та інші організації. В Конотопі часто проводять ярмарки, зібрані кошти з яких передають Михайлу, а він вже купує необхідне.
Наприклад, вчора йому зателефонувала з однієї з громад Конотопщини, де провели ярмарок. На гроші, які були зібрані, можна купити шолом. Михайло каже, що в нього є запит на три шоломи і тепер збір треба організовувати вже на два.
Марафон, а не спринт
Михайло згадує, що рік тому, волонтерство було в нього на першому місці, але через виснаження він потрапив до лікарні і довилося розставити пріоритети по іншому.
«Зараз у мене сім'я та робота на першому та другому місці, а волонтерство — на третьому місці», — говорить Михайло.
Він зізнається, що рік назад думав, що війна — це спринт, а не марафон. Але перемоги не буде сьогодні чи завтра і треба постійно допомагати, бо військовим дуже важко.
