Перші сумні звістки пролунали вже через два дні після повномасштабного вторгнення рашистів в Україну. 26 лютого загинули прикордонники Віталій Бурим, Євгеній Головань, Андрій Кондрух. Ще за два дні, 28 лютого, від множинних вогнепальних кульових поранень перестало битися серце військовослужбовця Андрія Сенченка. 9 березня, боронячи Україну, загинули Олег Сніжко та Михайло Лошак, 14 березня — прикордонник Владислав Федченко, 23 березня — військовий медик Олександр Білан, 5 квітня — кулеметник Володимир Куцопал.
Наймолодшому серед загиблих — Олегу Сніжку — було 22 роки, найстаршому — Володимиру Куцопалу — 52.
Конотоп.City систематизував наявну інформацію про наших героїв-земляків та виклав її у вигляді хроніки. Після закінчення війни ми обов’язково зберемо дані та напишемо докладні нариси про кожного з загиблих. А поки що не забуваймо вшановувати пам'ять героїв-захисників кожного ранку о 9:00 хвилиною мовчання. І не лише кожного ранку — усе життя!
Євгеній Головань (14.03.1997 - 26.02.2022). Прикордонник, випускник ЗОШ №11 та Конотопської дитячо-юнацької спортивної школи. У Євгенія могло бути успішне професійне майбутнє, адже він був спортсменом, кандидатом у майстри спорту з лижних гонок, планував пов’язати своє життя з тренерською діяльністю. Вірний друг, турботливий брат та юнак, який завжди першим приходив на допомогу в скрутну хвилину — таким його пам’ятають шкільні вчителі. Завжди щирий, усміхнений, порядний, з повагою ставився до тренерів та педагогів — таким Женю пам’ятатимуть друзі та спортивні наставники.
Євгеній Головань помер від проникаючого осколкового поранення. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Бурим Віталій (12.06.1983-26.02.2022). Прикордонник, випускник СШ №3, за фахом — механік сільськогосподарської техніки.
Служив за контрактом у Сумському прикордонному загоні (м.Середина-Буда). Охороняв український кордон на заставі Стара Гута.
З перших днів військового вторгнення саме прикордонники стали тими, хто першими прийняли на себе вогонь загарбників. Віталій Бурим загинув у третій день війни від проникаючого вогняного поранення в Чернігові. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Андрій Кондрух (21.11.1983-26.02.2022) — штаб-сержант підрозділу Державної прикордонної служби. Народився в с.Підлипне, там же закінчив школу. Професію здобув у Конотопському професійно-технічному училищі №4. Після проходження строкової служби підписав контракт з Державною прикордонною службою України, в лавах якої і зустрів початок неоголошеної повномасштабної війни з боку росії.
Загинув під час обстрілу Чернігова. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Андрій Сенченко (19.10.1972-28.02.2022). Сержант 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Народився в Середина-Будському районі на Сумщині, де закінчив школу та професійно-технічне училище. У 1995 році отримав диплом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Після чого почав працювати інспектором пасажирського відділу в Конотопській митниці. Цій роботі він присвятив 20 років життя. За зразкову службу отримав підвищення і був призначений на посаду головного інспектора митного поста Бачівськ Сумської митниці.
Андрій постійно підвищував свій освітній рівень, а відтак окрім двох технічних спеціальностей у 2009-му здобув ще й третю — економічну.
Проте ні кар’єра митника, ні перспективи професійного зростання після здобуття вищої освіти не стали для Андрія важливішими за захист своєї країни. У 2017 році Андрій Кондрух долучився до лав ЗСУ, а саме 58-ї ОМПБр ім. Івана Виговського. Неодноразово був відзначений грамотами за жертовність та сумлінне виконання службових обов’язків під час захисту України від російської агресії.
Загинув під час виконання бойового завдання від множинних вогнепальних кульових поранень.
Сергій Лисенко (05.04.1986-4.03.2022). Випускник СШ №3, Сумського держпедуніверситету ім. А.Макаренка та Української державної академії залізничного транспорту (м.Харків).
З 2008 року працював слюсарем, а трохи згодом майстром у локомотивному депо «Конотоп».
Військовослужбовцем ЗСУ став у 2020 році, проходив службу за контрактом у 58-й ОМПБр ім. І. Виговського на посаді токаря ремонтно-механічного відділення ремонтного взводу озброєння ремонтної роти. Загинув у Києві, посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Одружений, мав двох неповнолітніх синів.
Олег Сніжко (25.02.2000-09.03.2022) — мешканець Конотопського району (Присейм’я), військовослужбовець 58 ОМПБр імені Івана Виговського.
Він був порядним і скромним юнаком, закінчив Чорноплатівську ЗОШ, потім — Конотопське вище професійне училище (вчився на газозварника) та Класичний фаховий коледж СумДУ (здобув фах будівельника). Останній свій диплом, у коледжі, юнак отримав зовсім недавно — в лютому цього року…
В лавах 58-ї бригади служив 2 роки. До виконання службових обов’язків ставився з відповідальністю, був дисциплінованим та працелюбним. З 17 лютого 2021 по 16 листопада 2021 року захищав суверенітет України на території Донецької та Луганської областей, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів.
Загинув 9 березня 2022 року в ході боїв.
Михайло Лошак (27.10.1991-09.03. 2022). Народився в родині медиків, випускник СШ №2 та Конотопського медичного училища (фельдшерське відділення). Трудову діяльність розпочинав у Конотопській станції екстреної (швидкої) медичної допомоги — працював там з 2010 по 2019 рік. З 2019 по 2022р проходив військову службу за контрактом у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. По закінченні контракту у листопаді 2022 року планував повернутися працювати фельдшером.
Михайло загинув у селі Слобода Чернігівського району в бою з російськими окупантами. У нього залишилися дружина та трирічний син.
Владислав Федченко (03.06.1987-14.03 2022) — штаб-сержант Сумського прикордонного загону (м.Конотоп). Випускник ЗОШ №13 та СумДУ – здобув професію інженера-механіка в галузі машинобудування.
На захист держави став з перших днів російського вторгнення. Загинув, захищаючи від ворожої атаки Чернігова.
Життєрадісний, товариський, щирий. У загиблого залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
Олександр Білан (13.02.1979-23.03.2022). Випускник гімназії, Конотопського медучилища (фельдшерське відділення) та природничого факультету Ніжинського педінституту. З 2014 р. брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. До 58-ї ОМПБр ім. І.Виговського Олександр прийшов весною 2018 року, до цього 18 років служив у 92-му окремому колійному загоні. Неодноразово виконував бойові завдання на сході країни в Донецькій області поблизу смт. Зайцеве та м. Красногорівка.
Будучи бригадним медиком, надавав допомогу пораненим бійцям та вчив побратимів при першій ліпшій нагоді робити це самостійно. 23 березня 2022 року його серце зупинилося від ворожої кулі.
Володимир Куцопал (02.04.1970-05.04.2022). Випускник ЗОШ №14 та Конотопського професійно-технічного училища, мав професію столяра. Працював на Конотопському ВРЗ, займався дресируванням собак. У 2015-2016рр перебував в зоні ООС. З початком повномасштабного вторгнення став до лав 80-ї десантно-штурмової бригади Збройних Сил України. Був кулеметником. Загинув в с. Осокорівка на Херсонщині від поранення в результаті розриву ворожого снаряду.
«Він був тою людиною, — розповідає донька Володимира Даша, — яка не могла сидіти осторонь і, не дивлячись на вік, проблеми зі здоров’ям, пішов захищати всіх нас і рідну країну».
