На Конотоп.City стартує нова рубрика, в якій конотопці діляться особливостями своєї професії. Герой першої статті — тату-майстер Сергій Мелентьєв. Він розповів про пенсіонерів з татуюванням, модні тренди та мистецтво.
Про те, як хобі стало професією
Все почалось з малювання. Я був двієчником, і замість писанини у конспектах мені більше подобалося малювати. Те, що захоплення знайшло продовження в татуюванні — скоріше випадковість. Талант до малювання ще не означає, що ти можеш стати майстром тату. Раніше мені казали, що варто спробувати себе у ролі татуювальника. Тоді я відкидав цю ідею через друга, який вже займався татуюванням. Дивився на його роботу і розумів, що сидіти над чимось по кілька годин не хочу.
Моя думка змінилася, коли зробив перше татуювання знайомому. Добре його пам’ятаю. Мав набити контур логотипу «Amatory» [музичний металкор гурт — ред.]. І ось з того моменту з’явилось розуміння, що я можу робити татуювання не гірше за тих, хто займається цим давно. Через короткий проміжок часу виявилось — можу і краще.
Спочатку бив переважно те, що пропонували. Проте, й за все підряд не брався. Можна малювати добре, але рівень малюнка і татуювання дуже відрізнятиметься. Шкіра — не папір, вона веде себе зовсім інакше.
Професійно почав займатися татуюванням чотири роки тому. Приблизно тоді хобі перетворилось на повноцінну роботу. Все, що було раніше — шлях до більш-менш професійних робіт. Спочатку думав, що буду рахувати скільки тату зробив, але зараз можу тільки сказати, що їх понад 500.
Тепер я не відчуваю час, коли працюю над татуюванням. Хоча бувають роботи, коли хочеться швидше закінчити. Найдовший сеанс, який я пригадую, тривав близько 16 годин.
Про клієнтів та модні тренди
У нас народ дуже дивний. Багато людей, які приходили до мене бити якусь дрібницю, захоплюються великими класними кольоровими або чорно-білими проектами. Але такі люди найчастіше говорять: «Так, мені подобається, але я б собі цього ніколи не зробив». Мовляв, на комусь це бачити класно, а собі я зроблю якусь дурню, яка буде мене дратувати все життя.
Вистачає й просто «непробивних» людей, які приходять за черговим знаком нескінченності, короною, крильцями, пір'ячком тощо. Я пропоную бодай щось змінити в ескізі, адже навіть ці корони-крила можна зробити класно, а не як у сотнень інших. Якщо людина проти — з такими не працюю.
Татуювання існують більш як п'ять тисяч років, жодна мода стільки не проживе. Може змінюватися ставлення до стилів та сюжетів татуювання — щось було модним, щось зараз набирає популярність. Забуте може повернуться у симбіозі з новим стилем. Ось візьмемо «Trible» — цей напрям вже давно себе віджив, але все ще може повернуться.
Складно передбачити, що може стати модним. Багато залежить від сприйняття людей — що вони бачать у стрічках соціальних мереж.
Велике значення має регіон. В Україні дуже дике ставлення до татуювання. Все ще відчувається вплив «совка». Можна прослідкувати, як люди поступово звільняються від нього. Наприклад, у 90-ті роки робили тату в основному на грудях, щоб можна було приховати. У нульові — передпліччя та ікри, з 2010 року — у першу чергу почали забивати кисті рук і шию, щоб в куртці їх було видно. Десь з літа 2017 роки до мене почали приходити хлопці, які перші татуювання хочуть робити на обличчі, щоб навіть взимку всі бачили й думали, що ти «закатаний» повністю.
Я працював у Польщі, і там зовсім інше ставлення до татуювання. Для них — це норма, як родима пляма. Багато забитих дикими «портаками» [невдалими, неякісними татуювання — ред.], але вони себе нормально з ними відчувають. За три місяці 20% моїх клієнтів були пенсіонерами. Приходила бабуся робити портрет кота. Інша жінка, теж близько 50-ти років, була вся у собачих і котячих лапках. Вона через все життя несе ці лапки і хотіла зробити ще одні.
Найстаршому, хто забивався у мене у Конотопі, було близько 50-ти років. Частіше приходять 20-35-річні. Перше, що їх цікавить — чому я без татух, чи буде їм боляче і скільки тату загоюється. І одне з найбезглуздіших — чому так довго вживати алкоголь не можна? [три дні до і три дні після сеансу не можна пити спиртне — ред.] Цікаво, що 70% клієнтів, які запитують про алкоголь — це дівчата.
Про мистецтво в татуюванні та улюблений стиль
Татуювання — це мистецтво. Я не про ті картинки з інтернету, які повторюються постійно на комусь. Мистецтво — якщо там є душа художника і робота в одному екземплярі, максимум у двох.
Є багато майстрів, які вивели татуювання за межі. Тобто до них навіть ніхто не думав, що можна так робити. Саме тому татуювання — мистецтво.
Серед стилів найбільше люблю «японський». Не знаю за що, не знаю чому, просто подобається. А так конкретно, щоб я зупинився на якомусь одному стилі — такого немає. Також слідкую за роботами Олександра Харциза, який дуже круто працює в чб [класичне чорно-біле татуювання — ред.]. Він дуже тонко відчуває те, як буде виглядати вже загоєне татуювання. Якщо брати нью-скул — це Денис Мелешко. Подобається, як він підбирає кольорову гаму.
Про значення татуювань
Татуювання давним-давно втратило своє смислове навантаження. Люди з пострадянського простору досі до цього не звикли. Скажімо так, смислове навантаження несуть традиційні вишиванки, знаки або щось, що дійсно більше нічого іншого не може означати.
Зараз тигр — це просто тигр, янгол — це янгол. Усе. Це просто те, що ти хочеш зробити. У кожного є свої принципи та ідеї, які він хоче бачити на своєму тілі — і це нікого іншого не стосується.
Про те, чому тату-майстер без тату
Зараз у мене тільки одне татуювання. Це через моє особисте бачення. Поясню: якщо збираєшся робити, наприклад, тату на передпліччі, значить ти вже повинен продумати всю руку повністю, що ти будеш набивати далі. А ось так от шматочками забиватися — це не мій підхід. Тому збираюсь забивати собі одразу шию і груди одним проектом.
Татуювання мають перегукуватися між собою — так говорить мій досвід. Люди, які приходять за першою тату, щоб не говорили під час сеансу, вони все одно прийдуть удруге і будуть забиватися далі.
Людина носитиме татуювання все життя. Отже, воно повинно виглядати нехай не ідеально, але гармонійно вписаним. Люди часто забувають, що в житті багато тимчасового, а татуювання з тобою залишиться назавжди. Тому потрібно ставитися серйозно до майстра і вибору малюнка. І якщо майстер радить зробити тату в іншому місці чи змінити малюнок, краще дослухатись до його поради.
Коли люди бачать тату, то в першу чергу вони бачать роботу майстра, а вже потім починають сприймати людину разом з татуюванням. І для майстра будь-яке повторення, будь-яка невдала робота — це мінус до карми.
Фото на головінй: Instagram / Сергій Мелентьєв
