В останні роки в Україні все більшої популярності набуває бьордвотчінг – різновид хобі, прихильники якого займаються активним спостереженням за птахами. Конотоп.City дізнався що це за заняття, хто ним займається, чи є клуб бьордвотчерів у Конотопі і за якими птахами у квітні тут можна спостерігати.
Про бьордвотчінг розповів конотопчанин Сергій Хоменко – зоолог, професійний орнітолог з досвідом роботи в багатьох європейських країнах.
Бьордвотчінг і орнітологія: в чому різниця?
Мартин звичайний, риборозплідні ставки, Конотоп
Сергій Хоменко каже, бьордвотчінг – це різновид спорту. Мета амбіційного бьордвотчера – об'їхати весь світ і побачити якомога більше птахів. Головна ідея, яка об'єднує прихильників хобі, це побачити, відмітити, записати, занотувати, сфотографувати. Це техніка швидкого визначення пернатих.
– Але є багато схожих між собою видів птахів. Вони різняться залежно від віку, стадії розвитку оперення. У деяких видів 3-4 роки розвиваються видоспецифічні ознаки. Тому до певної міри бьордвотчінг – це мистецтво якісно і оперативно визначати птахів у будь-яких погодних умовах. У цьому є значний спортивний інтерес, – каже орнітолог.
Бьордвотчери – це любителі. Професійні орнітологи займаються глибоким вивченням птахів в екосистемі.
– Навички бьордвотчера must have для будь-якого орнітолога, але для нього першочергово стоять завдання, які мають природоохоронне значення: глибоке вивчення екології, розуміння причинно-наслідкових зв'язків. Він має давати відповіді на питання чому ті чи інші речі відбуваються, – пояснив Сергій Хоменко.
Сорока
Як приклад, загибель журавлів в Асканії Новій від недобросовісного господарювання аграріїв.
– Питання, яке там постало, дуже практичне: мова йде про місце, де під час міграції зупиняються сірі журавлі. І воно адресоване орнітологам. Це вони мають сказати як далеко літають журавлі, які є загрози, як їм запобігти, тобто вони займаються виконанням практичної природоохоронної задачі. Бьордвотчери можуть, звісно, допомогти, але тут потрібне більш глибоке розуміння міграції птахів і їхніх видових особливостей, – пояснив орнітолог.
З бьордвотчінгом для себе Сегрій Хоменко пов'язує поняття відпочинку і відчуття комфорту. А за кордоном, каже він, це ще й популярний різновид медитації і терапії.
Як спостерігають за птахами в Україні і Європі
У деяких країнах Європи бьордвотчінгом займається чи не кожен житель.
– Коли я був у Великобританії, мене вразило те, що практично кожна людина знає наукові визви птахів. Варто зауважити, що країна споконвіків є зимівлею для безлічі видів птахів. Кожної зими англійці стикаються з різними видами пернатих, їм це цікаво, вони їх обговорюють, беруть резинові чоботи і разом з дітьми йдуть спостерігати за їхньою поведінкою в природі. Місцеві знають коли і які види мають прилетіти птахи, коли вони відлітають, багато інших їхніх особливостей.
Крячок чорний, Мезинський національний природний парк
Натомість в Україні, за словами орнітолога, маємо зовсім протилежну ситуацію. Він каже, інтерес українців до різновидів пернатих доволі поверхневий.
– Українці знають, що їх оточують певні різновиди птахів, але вони не завжди знають як вони називаються. Їм не цікаво дізнаватися глибше, скажімо, що за птах прилетів до мене, якого він виду, звідки прилетів і чому саме зараз? А Це створює певні особисті відносини між людиною і птахами.
Однак в останні роки бьордвотчінгом у нас починають цікавитися все більше людей.
– Коли я почав працювати в Італії у 2008 році, бьордвотчерів було небагато. Зараз я підписався в соцмережах на українські групи бьордвотчінгу. І був здивований наскільки швидко увійшла ця мода в Україні. Соцмережі сприяють поширенню цієї практики.
В Україні він найпопулярніший серед людей, дотичних до біологічних професій, а також серед підлітків.
Бьордвотчери важливі, бо першими починають бити на сполох, щоб не допустити екологічного лиха. Повернемось до прикладу загибелі журавлів. Люди, небайдужі до життя птахів у дикій природі, не оминуть увагою цю ситуацію.
Лелека білий
– Якщо проводити паралелі з Європою, то в тій же Шотландії бьордвотчери – це потужні серйозні національні організації, які є навіть в парламенті і здатні заблокувати певні протиправні рішення. Недобросовісні аграрії, наприклад, у них понесуть серйозні репутаційні втрати. Бьордвотчерів багато і вони настільки між собою об'єднані, що це працює.
Настільки бьордвотчінг розвинений в Конотопі
Бьордвотчери об'єднуються довкола орнітологічних гуртків у великих містах, ведуть групи у соціальних мережах, проводять внутрішні змагання між собою. Ті, хто може собі дозволити, подорожують світом заради незабутних вражень і нового досвіду бьордвотчингу.
Хобі в Конотопі не розвинене і поки не набуло широкої популярності серед місцевих, каже науковець. Як таких формально орнітологічних чи гуртків власне прихильників бьордвотчінгу немає.
Частково цю місію на себе взяв науковець конотопчанин Сергій Панченко, співробітник Гетьманського національного природного парку, який поміж основної роботи зацікавився птахами. Він разом із учасниками місцевого велоклубу та ще кількома небайдужими до теми людьми щороку у серпні збираються задля занять бьордвотчінгом.
Лелека-тантал африканський, озеро Найваши, Кенія
Науковець каже, у Конотопі є потенціал розвитку хобі на риборозплідних ставках, розташованих на річці Єзуч вище за течією. Вони дуже привабливі для пернатих. Там можна спостерігати справжні раритети: рідкісних птахів, в тому числі і тих, що гніздяться далеко на Півночі.
Це система штучних водойм, створена на ложі долини Єзуча. Однак, уточнює, вони охороняються, і якщо там щось організовувати, робити тематичні екскурсії, потрібен дозвіл адміністрації.
Зараз в Конотопі можна спостерігати міграцію білолобого гуся (долина Сейму і Десни), повернулися мартини звичайні (перелітають над містом), співочі птахи: шпаки, зяблики, дрозди, журавлі, білі лелеки та безліч інших.
Відповідь на дитяче питання
– Пригадую, у моєму дитинстві в болоті на Єзучі були чайки. Зараз їх вже немає. І мені болить, що їх немає. І мені хочеться, щоб вони були, – каже орнітолог.
Науковець каже, чайки зникли, бо радикально змінилась екологічна ситуація в країні. Ті ж риборозплідні ставки колись наповнювались із басейну верхньої течії Єзуча. В умовах більш посушливого клімату перехопили всю воду, яка мала б спускатися долиною Єзуча. Знизився рівень вод у заплавних ділянках, і широко відоме "конотопське болото" – торфовища, висохли буквально за 20-30 років. Тобто, бачимо наслідок обміління риборозплідних ставків. Загалом як і в світі, відбуваються події частково природного, а частково внаслідок негативного людського впливу.
Для чого таке розлоге пояснення?
– Здавалося б, таке просте дитяче питання: чому зникли чайки? А така непроста, заплутана відповідь, – підводить підсумок Сергій Хоменко.
