Його ім’ям названа одна з центральних вулиць Конотопа, а також Конотопський міський краєзнавчий музей. Він чимало зробив для України та Конотопа зокрема. Це Олександр Лазаревський. Але що ми знаємо про нього та який його внесок до скарбниці історії Конотопщини – Konotop.City дізнавався з офіційних джерел дослідників.
Лазаревський – наш земляк, його дитинство пройшло на Конотопщині
Олександр Лазаревський народився 31 березня 1834 року на Конотопщині в селі Гирявка (сучасне село Шевченкове) в багатодітній родині дрібного дворянина, службовця. Тут він провів сім років свого дитинства. Закінчив Конотопську повітову школу, а згодом і Петербурзьку гімназію. З 1854 по 1858рр. навчався в університеті м.Петербург на історико-філологічному факультеті. Одружився з Катериною Лащинською, з якою ріс по сусідству в рідному селі Гирявка. Вона до того ж була ще й родичкою Лазаревських по материнській лінії. В цей же період Олександр Лазаревський розпочав змістовно займатися наукою та архівною справою.
Олександр Лазаревський вивчав краєзнавство та історію України
Він був ініціатором створення в 1900 році краєзнавчого музею в Конотопі, який до 1920 року носив його ім’я – повторно його повернули музею вже за часів Незалежності.
Лазаревський також займався дослідженням та виданням родинних документів. Приміром, на основі таких паперів він написав нарис про відомого державного діяча періоду Гетьманщини Івана Забілу. Підготував до видання «Любецький архів», до якого увійшли родинні папери Полуботків та Милорадовичів.
Конотопському земству подарував колекцію української старовини, яка сьогодні знаходиться в Чернігівському музеї. Активно займався збором документальних даних про створення Старої Малоросії, які пізніше надрукував у трьохтомнику «Описания Старой Малороссии».
Лазаревський досліджував історію Лівобережної України ХVII-XVIIIст. Особливо історію селян, козацької старшини та шляхти, вивчав питання кріпацтва та розвитку землеволодіння, брав участь у здійсненні селянської реформи 1861-1863 років. Його наукові праці здебільшого присвячені соціально-економічній історії Гетьманщини та написані з позиції народництва. Для задоволення освітніх потреб селянських дітей Олександр Лазаревський подарував родинну садибу і будинок в селі Гирявка для відкриття там школи, де діти могли навчатися безплатно. А потім допомагав цій школі фінансово.
Саме Лазаревський започаткував в Україні нові напрями історичних досліджень – історичну бібліографію, історіографію, дипломатику та сфрагістику. Мав членство в історичному товаристві Нестора Літописця та був одним із засновників журналу «Киевская старина».
Наш знаменитий земляк був уособленням глибинного інтелекту, любові до справи, за яку брався, та високої працездатності. Він працював у багатьох напрямках, таких як: історія, бібліографія, краєзнавство, археографія, поєднуючи все це з громадською діяльністю та юриспруденцією. Адже, як відомо, О.М. Лазаревський був членом Київської судової палати, членом Полтавського окружного суду та головою Кременчуцького суду. Самотужки опанував юридичний фах і після запровадження в Російській імперії судової реформи в 1864-му перейшов на роботу в судові органи.
За свою діяльність він був нагороджений орденом св. Анни 2-го ступеня, який у часи Російської імперії прирівнювався до державної нагороди, ним відзначали державних чиновників і військових. А також отримав орден святого рівноапостольного князя Володимира 4-го і 3-го ступенів - відзнаку Української православної церкви Київського патріархату, яка вручалася за особливий внесок у відродження української державності і духовності.
Знав великого Кобзаря та брав участь у його перепохованні в Каневі
Усі шестеро братів родини Лазаревських були знайомі з Тарасом Шевченком.
Найбільш тісні зв’язки були з поетом у Федора, Михайла і Василя, які допомагали йому під час заслання. Олександр Лазаревський познайомився з Шевченком уже після його виходу з Оренбурзької в’язниці - у 1858 році.
Тоді геній української літератури подарував йому «Кобзар» з дарчим написом: «Чистому серцем, доброму козакові Олександру Лазаревському». Пізніше Олександр Матвійович надавав поету всіляку підтримку під час його хвороби. І саме він після смерті Шевченка перевозив його останки з Санкт-Петербурга до Канева. Перу Олександра Лазаревського належать декілька досліджень про життя та творчість Кобзаря, зокрема й стаття про останній день його життя.
119 років тому заснували премію імені Олександра Лазаревського, яку конотопським краєзнавцям вручають і досі
Помер Лазаревський у Києві 31 березня 1902 року. Через півроку після його смерті Конотопське повітове земство прийняло рішення заснувати премію імені Олександра Лазаревського. Її надавали за написання кращих робіт з історії України. Розмір премії складав 300 рублів. Премію Лазаревського вручають у Конотопі й сьогодні.
Похований наш земляк у своєму рідному селі Шевченковому.
