Попри те, що донорському центру Biopharma Plasma в Конотопі вже три роки, останнім часом розмови містян про нього почастішали. У соцмережах часто можна побачити фото з процесу донації, якими діляться конотопці. Активною стала й сама стрічка новин на сторінці медустанови в Facebook.
Чому донорство стає все більш популярним у Конотопі? Чи можна довіряти компетентності медперсоналу центру? І, зрештою, чи безпечна така процедура для здоров’я? Відповіді на ці та інші запитання шукала команда Конотоп.City: авторка статті Наталія Борута, комерційний менеджер Олексій Дяченко, редакторка Анна Юрченко, івент-менеджер Євгеній Павлов та менеджерка соціальних мереж Анастасія Бондаренко.
Із нас п’ятьох четверо йшли на донацію вперше в житті
Я, Олексій, Євгеній та Аня вирушили до центру вже надвечір. Нам порадили, що уникнути великих черг можна, якщо прийти туди після 14.00. Ще одна наша колега – Настя – вирушила до центру зранку наступного дня, але про неї згодом.
Того дня я прийшла на донацію вчетверте. Аня та хлопці – вперше! Як виявилось, вони страшенно хвилювались, хоча зовні цього помітно не було.
Аня: «Уже в момент перед здачею в мене трусилися коліна, бо здавалося, що втрачу свідомість під час донації. Тим паче, що для мене це нормальна практика. До здачі крові мої близькі кричали, що мені цього робити не можна. Усе через низьку вагу та постійні стреси-недосипи…».
Євгеній: «До того, як я переступив поріг Центру крові, взагалі не було розуміння, куди й навіщо я йду. Можливо саме через це трішки нервував. Але люб'язність і чемність співробітників центру, сучасний ремонт та новітнє обладнання переконали мене, що причин для хвилювання немає».
Зазвичай у конотопському центрі крові, як у вулику. Але в післяобідній час, коли ми прийшли, в ньому вже було тихо. З порогу ми мали можливість зняти верхній одяг та одягнути чисті бахали. Далі – курсування по центру з декількома зупинками, на кожній із яких тебе можуть відсторонити від донації. Бо прийти – це ще не значить успішно здати плазму.
Перша зупинка – клінічний аналіз крові
По черзі сідаємо за столик в основному залі. Тут оформлюють медичну картку донора, дають для заповнення анкету, запитують, чи дотримувався ти дієти. А також беруть кров з пальця для перевірки основних клінічних показників.
З допомогою сучасного апарата Susmex результати готові вже за лічені хвилини. Лейкоцити, еритроцити, тромбоцити, гематокрит та гемоглобін мають бути в нормі. Для тих, у кого виявлять найменші відхилення, візит до центру на цьому закінчиться. У нас усе добре, тому продовжуємо свій шлях до здійснення благородної місії.
Зупинка друга – консультація терапевта
На цьому етапі лікарка проводить індивідуальні бесіди з донорами стосовно їхнього самопочуття та наявних хвороб. У тих, хто прийшов уперше, вимірює вагу тіла та кров’яний тиск. Якщо є відхилення – до здачі крові не допускає. Наша Аня найбільше боялася, що її не пропустять через низьку масу тіла (вважається, що в людей з вагою менш як 50 кг забір крові відбувається надто повільно). Але вага виявилася прийнятною й Аня пройшла до фінального етапу.
Проте одного потенційного донора зі своєї команди ми все ж таки втратили. У розмові з Олексієм лікарка виявила в нього короткозорість високого ступеня. Це й стало забороною для проведення процедури.
Тут же, в кабінеті терапевта, лікарка визначає об’єм плазми, який може здати кожен в залежності від своєї ваги. Початкова цифра для новачків та людей худорлявої статури – 650 мл. Паралельно з кожним докладно проговорюють ймовірність ускладнень та ризиків під час донації та дають підписати згоду на її проведення.
Чаювання перед процедурою та очікування своєї черги
Безпосередньо перед здачею плазми в залі очікування донорам пропонують солодкий чай та печиво. Усе це – в комфортній обстановці за червоними столиками. Нам, які прийшовши до центру в післяобідню пору, не довелося довго чекати на жодному етапі. А от Настя, яка прийшла на плазмоферез зранку, просиділа в черзі три години.
Настя: «Уже на порозі я розгубилась від кількості людей у приміщенні. Це, виявилось, черга з охочих здати кров. І це надихає – у Києві я такого не бачила.
Стандартні процедури із заповненням анкет, попереднім аналізом, чаюванням, розмовою з терапевтом зайняли не багато часу, а от черга була чималенька і рухалася повільно. Пройшло три години, перш ніж я потрапила до залу донації. Добре, що в мене був із собою ноутбук і я встигла попрацювати. Є безкоштовний Wi-Fi і це дуже зручно».
Забір плазми – всі переносять по-різному
Наш кінцевий пункт у центрі – зал донацій. Вкладаємося кожен в окреме зручне крісло. У вену вводять товсту голку та запускають процедуру. Періодично потрібно качати гумову кульку в кулаці – в цей період іде безпосередній забір крові та плазми. Після цього настає період, коли клітини крові разом із фізрозчином повертаються донору, - в цей час руку потрібно тримати в стані спокою. Таких підходів декілька, в цілому вся процедура займає 40-50 хв.
Для мене це четверта донація. Завжди переносила добре. Цей раз не став виключенням. Аня, яка спочатку боялася донації, перенесла її теж на відмінно: «Було дуже комфортно, приємно та взагалі не боляче. А персонал просто відмінний!».
Проте не обійшлося й без ускладнень. Насті, яка проходила донацію наступного дня, окремо від нас, наприкінці процедури стало зле.
«Я помічаю, що мене почало нудити, кажу про це, потім дивлюсь якісь неприємні мультики і занурююсь у реальність від запаху нашатиря... Навколо мене майже всі працівниці центру: хтось махає на мене повітрям, хтось зняв мою маску та окуляри, хтось підняв вище мої ноги. Отримую укол кофеїну і потихеньку приходжу до тями».
Такі ситуації в центрі іноді бувають, - каже персонал. Хвилин через 10 після «реанімації» Насті поряд стає погано якомусь хлопцеві. Зі слів колеги, персонал стурбований таким збігом. Але допомогу надають швидко і якісно. Сама Настя через своє запамороченням не дуже засмутилася. Більше того, процедура донації в неї таки відбулась – і успішно.
«Може, то день такий. Метеозалежність, чи що? Я обов’язково спробую стати донором знов, трохи пізніше. Люди там працюють чудові, і я отримала купу позитиву. Тому так просто не здамся».
Що роблять з плазмою після її збору
Одразу за залом донації знаходиться кабінет переробки крові та її компонентів. Саме сюди приносять щойно зібрану плазму, а також пробірки з аналізами крові, який беруть з вени безпосередньо перед початком процедури. За кров’ю визначать групу та резус-фактор, перевірять на ймовірні інфекції, такі як: гепатити, ВІЛ/СНІД, а також на антитіла до Covid-19. До речі, саме бажання дізнатися, чи хворіла я на коронавірус, привело мене вперше в грудні 2020 року до Biopharma в Конотопі. І виявилось, що таки хворіла, хоча два зроблені мною тести, цього у свій час не показали. Інформація про виявлені антитіла до коронавірусу, за словами персоналу центру, стає сюрпризом для більшості відвідувачів.
Пакети із плазмою приносять до цього кабінету й кладуть у морозильну камеру, де не менше -30° С. Саме така температура потрібна для її збереження. Наступного дня морожену плазму сортують за певними характеристиками: плазма первинних донорів та плазма з негативним резусом в одному морозильнику, в іншому – з позитивним резусом.
2-3 рази на місяць морожену плазму пакують у коробки та автівкою-рефрижиратором везуть до Сум. Там у спеціальних приміщеннях вона зберігається півроку – весь цей час її досліджують. І тільки після цього вона потрапляє в ті чи інші медичні установи згідно з потребами пацієнтів.
До Центру йдуть родинами і навіть колективами
За словами координатора донорського руху СОЦСК Biopharma Plasma в Конотопі Інни Панченко, в середньому Центр відвідують 40 людей на день. Ще чотири місяці тому в Конотопі виконували забір плазми на 68% від спроможності Центру, зараз – на 100%.
«Частіше стали ходити сім’ями і цілими колективами, - розповідає пані Інна. - Особливо, коли треба комусь допомогти компонентами крові або коштами, отриманими за донацію. Дуже активні працівники залізниці, заклади освіти – ДПТНЗ, військові, поліція, "Мотордеталь»" - молодці, приходять до нас з дня відкриття Центру».
До речі, за статистикою Biopharma 55-60 % відвідувачів – це жінки. Вони приходять перші, а згодом приводять і свою половинку.
Що ми думаємо про донорський центр у Конотопі
Наш спільний висновок про донорство – це потрібно, благородно, корисно. Кожен із нас, незалежно від того, вперше він це зробив чи не вперше, - відчув на рахунок цієї благородної справи лише позитивні емоції. І навіть Настя, якій зробилося погано під час процедури, не втратила бажання спробувати себе донором ще й ще.
Конкретно про Центр крові в Конотопі. Нам сподобались комфортні умови й компетентний та привітний персонал. Ми оцінили ту користь, яку змогли і ще зможемо принести людям. А ще ми дізналися про омолоджуючий ефект плазмоферезу, загальне очищення організму та розрідження крові в результаті донації, що дуже важливо.
Аня: «Сьогодні про здачу плазми нагадує лише червона плямка на руці. Я дуже рада, що долучилася до цієї справи».
Євгеній: «Радий такому досвіду. Буду навідуватись час від часу і , звісно, рекомендувати знайомим».
