Оксана Могиленко працює на ринку 23 роки. Продає спортивне взуття та одяг. Це їхній з чоловіком сімейний бізнес. Окрім контейнера на ринку «Хмельницький» (в народі «4 платформа»), подружжя має ще магазин. У місті добре знають цю родину. Але сходинка, на якій вони знаходяться зараз, не завжди була такою високою.
Починати доводилось із взятих у 1997 році в борг 400 доларів, на які чоловік купив тоді в Ужгороді зо дві пари кросівок. Так починався їх підприємницький шлях. За цей час було багато злетів і падінь, набитих гуль та випробувань. І не завжди їх наявність залежала від цілеспрямованості та працьовитості подружжя.
У минулому Оксана займалася лижним спортом
За фахом вона тренер-викладач, лікар-реабілітолог, закінчила з червоним дипломом Київський державний університет фізичного виховання і спорту. Після вузу рік викладала фізкультуру в міській ЗОШ №7. Але після народження дитини разом з чоловіком вирішила відкрити власний бізнес. Спочатку торгували на «Сінному» ринку, зараз на «Хмельницькому». Товар, як і колись возять з Харкова та Одеси. Як учасники тих чи інших виставок, замовляють взуття також через Інтернет-магазини за спеціальним QR-кодом.
Чоловік Оксани торгує в магазині, вона – на ринку. Її робочий день починається о 5.30 – з самого ранку вона відкриває контейнер, викладає так звану вітрину. Йде з ринку опів на другу. І так уже багато років, у будь-який сезон.
У холоди зігріває чай та сучасний USB-одяг
«Взимку мерзну, як усі, - каже Оксана Могиленко. – Щоб зігрітися, п’ю чай. Дякувати технічному прогресу, маю можливість носити електроперчатки або гріти руки електромуфтою.
На ноги вдягаю тепле взуття, кладу в нього USB-устілки, які заряджаються від Power bank. Є навіть куртки такі - підключаєш до зарядного пристрою, обираєш ступінь підігріву і все - грієшся. Вони в мене є у продажу. Але в люті холоди або коли сиро, неможливо нічим зігрітися. Спиртних напоїв на роботі я не вживаю, хоча є люди, які думають, що всі базарники гріються алкоголем».
Бути підприємцем – не просто
Були часи, коли на 7-му кілометрі в Одесі, де Могиленки брали товар, їх обікрали. Одного разу поцупили куплений товар, іншого разу – всі гроші, взяті на закупку. Але вони ніколи не опускали руки й продовжували рухатися вперед, розвивати бізнес.
Серед товару завжди трапляється немало бракованого. Зараз його можна повернути виробнику, але були часи, коли цього не було, і затрати додатковим тягарем лягали на плечі підприємців. Ремонт взуття, яке знаходиться на гарантії, Оксана теж добросовісно робить своїм коштом відповідно до Закону про захист прав споживачів. Аби таких випадків було якнайменше, завжди, продаючи товар, дає покупцю поради, як за ним доглядати, як прати та сушити.
«Дехто й досі вважає, що найкраще взуття сушити на батареї центрального опалення. А це найгірше, що може бути: на батареї взуття пересихає, деформується. Розказую про це всім. Іншим розповідаю, як уберегти взуття від надмірної вологи, раджу користуватися водовідштовхуючими спреями – дехто навіть не чув про такі!»- каже підприємиця.
Найважчими роками в роботі Оксана називає ті, коли часто підскакував курс долара. У серпні 1998-го він з «2» за лічені дні піднявся до «4,5». Потім з «5» до «8» і т.д. Зараз долар нестабільний, а товар тісно прив’язаний до курсу валюти, тож, буває доводиться продавати асортимент за ціною закупки. Оксана зізнається, що сьогодні вона в мінусі по заробіткам. Але ще сподівається зрівняти до кінця року баланс на продажі неходових розмірів.
Освоїли доставку додому, але багато не заробили
Карантин вихідного дня та весняний двомісячний карантин залишив на їхньому бізнесі глибокі рани. Повне закриття на самоізоляцію в березні спочатку викликало шок. Та вже за тиждень прийняли рішення продовжувати роботу, але в іншому форматі. Асортимент наявного товару Оксана почала виставляти на своїй сторінці в соцмережі Фейсбук. До всіх, хто подзвонив, возила товар додому. Довелося освоїти Гугл-карти, бо деякі вулиці знайти було важко. Але привезти замовлення клієнту додому ще не означало його продати. «Бувало, що після примірки одяг чи взуття не підходили або просто не подобалось, - згадує жінка. – І ти, витративши свій час, пальне, повертався додому ні з чим. І навіть ображатися було ні на кого, бо ж ні я, ні покупець не винні в тому, що опинилися в такій ситуації».
Карантин вихідного дня, за словами жінки, теж приніс купу незручностей як для продавців, так і для покупців. Субота й неділя завжди приносили найбільші виторги підприємцям, і в цих умовах вони їх втратили. Покупці – здебільшого працюючі люди, їхні діти теж навчаються в школі, окрім вихідних вони не мають часу для походу на ринок.
«У представників малого бізнесу проблем вистачає. Але нас держава чомусь сьогодні зробила великими корупціонерами. Розвиваючи свій бізнес багато років, люди вкладали в нього не тільки фінанси, а ще й нерви, здоров’я. Карантинні обмеження, нестабільний курс долара, підвищення комунальних послуг, оренди – привело підприємців до збитків і, як наслідок, підвищення цін. Долар скаче регулярно, але ми не можемо міняти ціни через день. Не думайте, що ми терпимо. Не терпимо. Ми їздимо в Київ і боремось за свої права», – каже на завершення Оксана.
